Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників:
- позивача присутній
- відповідача присутній
розглянув
касаційні скарги ДПА в Ч-ській обл., Ч-ської регіональної
митниці
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.10.2003
у справі № Х3
за позовом підприємства "ХХХ"
до Ч-ської регіональної митниці
третя особа ДПА Ч-ської обл.
про визнання недійсним талону відмови,
встановив:
Рішенням господарського суду Ч-ської обл. від ХХ.08.2003 (суддя
А.А.А.) позов задоволено, визнані недійсними талони відмови
митниці, оскільки згідно ст. 6 Указу Президента України "Про
спрощену систему оподаткування" ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт малого
підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ПДВ,
крім випадків коли юридична особа здійснює оподаткування за
ставкою 6%, право сплати єдиного податку передбачено ст. 11 Закону
України "Про державну підтримку малого підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
№ 2063-111 від 19.10.2000 р.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.10.2003 р. (судді Б.Б.Б., В.В.В, Г.Г.Г.) рішення суду по цій
справі залишено без зміни з тих же підстав.
ДПА в Ч-ській обл., Ч-ська регіональна митниця просять постанову
апеляційного господарського суду та рішення суду по цій справі
скасувати, у позові відмовити, так як об'єктом оподаткування є
операції по ввозу товарів на митну територію України, Указ
Президента України № 727 ( 727/98 ) (727/98)
розповсюджується виключно на
операції, пов'язані з реалізацією товару в Україні.
Підприємство "ХХХ" проти касаційної скарги заперечує та вважає,що
попередні судові рішення відповідають чинному законодавству.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає можливим задовольнити
касаційні скарги з наступних підстав.
Законом України від 19.10.2000 № 2063-ІІІ "Про державну підтримку
малого підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
визначені правові основи
державної підтримки суб'єктів малого підприємництва. Одним з
основних напрямків державної підтримки малого підприємництва є
введення спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності.
Статтею 11 цього Закону ( 2063-14 ) (2063-14)
, спрощена система
оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає
заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів
(обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку, запроваджується
для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому
законодавством України. Така спрощена система оподаткування,
порядок оподаткування операцій, що здійснюються суб'єктами малого
підприємництва введені в Україні Указом Президента України від
03.07.98 р. № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему
оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого
підприємництва" (у редакції Указу від 28.06.99 р. ( 746/99 ) (746/99)
)
Статтею 1 Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про
спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
передбачено, що спрощена система
оподатковування, обліку і звітності запроваджена для таких
суб'єктів малого підприємництва:
фізичних осіб, яки здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими,
включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більш 10
осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Із суб'єктів підприємницької діяльності, на спрощену систему
оподатковування, обліку і звітності можуть перейти тільки ті, яки
відповідають вимогам Указу Президента України від 03.07.98
№ 727/98 р. ( 727/98 ) (727/98)
. Відповідно зазначеного Указу ( 727/98 ) (727/98)
можливість використання спрощеної системи оподаткування
передбачена для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних
осіб, у яких обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Це положення
Указу ( 727/98 ) (727/98)
стосується визначення бази оподаткування єдиним
податком. Об'єктом оподаткування при обкладанні єдиним податком
прийнято доходи, отримані від здійснення підприємницької
діяльності.
Для оподаткування податком на додану вартість імпортних товарів
Законом України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачені норми, згідно з якими
податок на додану вартість сплачується суб'єктом підприємницької
діяльності який здійснює діяльність, віднесену до підприємницької
або ввозить товари на митну територію України.
Так, згідно пункту 1.3. статті 1 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
платник податку - це особа, яка зобов'язана здійснювати утримання
та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або
особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Платники податку на додану вартість перелічені у статті 2
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. По-перше, це особа, певні показники обсягу операцій
з продажу товарів перевищують встановлений мінімум. По-друге,
особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України,
за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку,
в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари
(предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з
законодавством (п. 2.2 Закону України № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Стаття 3 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлює об'єкт оподаткування ПДВ.
Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт,
послуг) на митній території України (п.п. 3.1.1. ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), а
також операції ввезення (пересилання) товарів на митну територію
України (п.п. 3.1.2 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Крім того, стаття 4 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає базу оподаткування
податком на додану вартість. Пунктом 4.1 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначена
база оподаткування операцій з продажу товарів, разом з цим
пункт 4.3 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає базу оподаткування для товарів,
які ввозяться (пересилаються) на митну територію України.
З метою приведення нормативно-правових актів Державної податкової
адміністрації України у відповідність до вимог Указу Президента
України від 28 червня 1999 року № 746/99 ( 746/99 ) (746/99)
"Про внесення
змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727
( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" Державною податковою
адміністрацією України видано наказ від 1 березня 2000 року № 79
Зареєстрований в Міністерстві юстиції України.3 квітня 2000 р. за
№ 208/4429 прийнято нормативний акт щодо Положення про Реєстр
платників податку на додану вартість" ( z0208-00 ) (z0208-00)
. У пункті 1
Положення про Реєстр платників ПДВ ( z0208-00 ) (z0208-00)
зазначено, що
особи, які згідно з чинним законодавством не є платниками ПДВ, та
особи, які здійснюють імпорт товарів і сплачують ПДВ при ввезенні
цих товарів, але не підпадають під визначення платників податку,
не повинні проходити реєстрацію та отримувати індивідуальний
податковий номер. А тому ввезення (пересилання) товарів є об'єктом
для оподаткування податком на додану вартість і особа, суб'єкт
підприємницької діяльності, що є юридичною чи фізичною особою, або
фізична особа, як громадянин, незалежно від того, зареєстрована
вона як платник податку на додану вартість, чи знаходиться на
особливому (спрощеному) режимі оподаткування без перебування в
категорії платників податку на додану вартість, чи громадянин,
який ввозить (пересилає) імпортні товари, під час митних процедур
зобов'язаний сплатити податок на додану вартість. Тобто особа, яка
здійснює експортно-імпортні операції, може не підлягати реєстрації
податковим органом як платник податку на додану вартість, однак це
не звільняє її від обов'язків по сплаті належних платежів, у тому
числі податку на додану вартість.
Листами Вищого господарського суду України від 20.04.2001 р.
№ 01-8/480 ( v_480800-01 ) (v_480800-01)
від 14.02.02 № 01-8/157 ( v_157600-02 ) (v_157600-02)
роз'яснено, що згідно з приписами статті 3 Указу Президента
України від 03.07.98 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт підприємницької діяльності не є платником податку на
додану вартість, якщо ним прийнято рішення сплачувати єдиний
податок за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації
продукції. Отже, Указ ( 727/98 ) (727/98)
передбачає звільнення суб'єктів
малого підприємництва від сплати податку на додану вартість лише з
операцій реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тому
податок на додану вартість з операцій щодо ввезення (пересилання)
товарів на митну територію України сплачується такими суб'єктами
підприємницької діяльності на загальних підставах відповідно до
чинного законодавства.
Зазначена правова позиція підтверджена Верховним судом України у
справі №3-2605 к 03/44/19 від 23.12.2003 р. де встановлено, що
платник єдиного податку звільняється від сплати ПДВ лише з
операцій щодо продажу товарів, в той час коли позивач здійснював
ввезення товару на митну територію України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Ч-ської регіональної митниці та ДПА у Ч-ській
обл. задовольнити.
2. Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.10.2003 та рішення суду першої інстанції по цій справі
скасувати. У позові відмовити.
3. Витрати по сплаті державного мита, в тому числі за перегляд у
касаційній інстанції віднести на підприємство "ХХХ". Доручити
господарському суду Ч-ської обл. видати відповідні накази.