ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2004 Справа N А28/74
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Південної міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Кривому Розі
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.09.2003р.
у справі № А28/74 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Дочірнього підприємства "ЦМ" Товариства з обмеженою
відповідальністю "І"
до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.
Кривому Розі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
19.06.2003р., яке постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 23.09.2003р. залишене без змін, визнане
недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції в Центрально-Мінському районі м. Кривого від
16.04.2003р. № 0000982301/0.
Не погодившись з постановленими у даній справі судовими рішеннями,
Південна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі
просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові
відмовити. Свою вимогу Південна міжрайонна державна податкова
інспекція у м. Кривому Розі мотивує тим, що господарським судом
порушено норми процесуального та матеріального права.
Розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників
Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому
Розі, які з'явились в господарське засідання господарського суду
касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Південної міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Кривому Розі підлягає задоволенню
частково.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що
відповідачем було здійснено комплексну документальну перевірку
позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.05.2001р. по 01.10.2002р., про що
15.04.2003р. складено акт. За результатами перевірки відповідач
прийняв податкове рішення-повідомлення від 16.04.2003р.
№ 0000982301/0, яким позивачу донараховано податок на додану
вартість у сумі 24180грн. та штрафні санкції з цього податку у
розмірі 233501грн., що разом склало 257681грн. Підставою для
донарахування податку на додану вартість стало те, що позивачем до
складу податкового кредиту включена сума податку на додану
вартість, сплачена при придбанні основних фондів, які є
незакінчені будівництвом та будівельно-монтажним роботам, та не
були введені в експлуатацію.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, 7.4 якої містить правила щодо податкового кредиту.
Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації. Отже, як випливає з приписів даної
правової норми, податковий кредит звітного періоду має складатись
з тих сум податків, які сплачені у зв'язку з придбанням товарів,
вартість яких відноситься, зокрема, до складу основних фондів, що
підлягають амортизації. Враховуючи вимоги даної норми Закону,
господарський суд попередніх інстанцій на підставі відповідних
доказів у встановленому законом порядку зобов'язаний був
встановити, які товари було придбано позивачем у відповідному
звітному періоді та чи відноситься їх вартість до основних фондів,
що підлягають амортизації. Проте, господарським судом не було
встановлено даних обставин, які є необхідними для правильного
вирішення даного господарського спору, що є порушенням ст. ст. 32,
34, 36, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Посилаючись на акт перевірки, що здійснена відповідачем, в якому
зазначено, що позивач включив до складу податкового кредиту суми
податку на додану вартість по придбаному об'єкту незакінченого
будівництва та будівельно монтажним роботам, господарським судом
порушено вимоги 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо належності
доказів, оскільки п. п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якої
обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене
контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього
пункту, є помилковим, покладається на платника податків. Отже, акт
перевірки належним доказом не є.
Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
корпоративні права, пов'язана особа,
резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи,
товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг
(оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги),
валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні
активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні,
визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном "амортизація"
основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове
віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на
зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм
амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Враховуючи
приписи даної норми Закону, господарський суд мав встановити
обставини щодо того чи підлягали поступовому віднесенню на
зменшення скоригованого прибутку позивача витрати щодо придбаного
товару (робіт) у відповідному звітному періоді.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то постановлені зазначеними
судовими інстанціями у даній справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було не
встановлено обставини справи, які мають значення для правильного
вирішення даного господарського спору, а касаційній інстанції таке
право не надано, то справа підлягає направленню на новий розгляд
до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривому Розі задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 19.06.2003р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 23.09.2003р. у справі № А28/74 і передати
справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської
області.