ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2004 Справа N 34/132а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.11.2003р.
у справі № 34/132а Господарського суду Донецької області
за позовом Закритого акціонерного товариства "А"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.06.2003р.,
яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від
17.11.2003р. залишене без змін, позов задоволено частково: визнане
недійсним податкове повідомлення-рішення
№ 0000590815/0/10221/10/08-40-3 від 24.04.2003р. "Про визначення
суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у
розмірі 25700грн. та штрафної санкції у розмірі 12850грн.; в іншій
частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою Донецького апеляційного господарського
суду від 17.11.2003р., Спеціалізована державна податкова інспекція
по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку подала
касаційну скаргу, в якій просить постановлені у даній справі
судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові
відмовити. Свою вимогу Спеціалізована державна податкова інспекція
по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку мотивує
тим, що господарським судом порушено норми матеріального права.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, які з'явились в господарське засідання суду
касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової
інспекціє по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
підлягає задоволенню частково.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що:
-За документальною перевіркою позивача з питання правомірності
відшкодування податку на додану вартість відповідно до наданих
декларацій за січень, квітень, липень, вересень, жовтень,
листопад, 2002р., про що 22.04.2003р. складено акт, відповідачем з
підстав, передбачених пп. "б" п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п. п. 17.1.3
п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ста
п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000590815/0/10221/10/08-40-3 від
24.04.2003р., яким позивачу донараховано податок на додану
вартість у сумі 27469грн. та застосовано фінансові санкції з цього
податку у розмірі 13734,50грн.
-Позивачем на митну територію України було ввезено запчастини та
за даними операціями на підставі вантажних митних декларацій
№ 70000/2/200840 від 28.01.2002р., № 70000/2/111-1-88 від
29.07.2002р., № 70000/2/213208 від 03.09.2002р., № 70000/2/213918
від 17.09.2002р. сплачено податок на додану вартість відповідно у
розмірі 18298,45грн, 274,12грн., 6280,69грн., 856,70грн. Крім
того, позивачем ввезено жири та за вантажною митною декларацією
№ 70000/2/2057000 від 26.04.2002р. сплачено податок на додану
вартість у розмірі 1768,70грн.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, 7.4 якої містить правила щодо податкового кредиту.
Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації. Таким чином, для вирішення даного спору
господарський суд попередніх інстанцій у встановленому законом
порядку на підставі відповідних доказів зобов'язаний був
встановити обставини щодо віднесення позивачем вартості придбаних
за вищезгаданими операціями товарів до складу валових витрат
виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації та правомірність такого віднесення. Проте,
господарським судом дані обставини встановлено не було, що є
порушенням ст. ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
корпоративні права, пов'язана особа,
резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи,
товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг
(оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги),
валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні
активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні,
визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном "амортизація"
основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове
віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на
зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм
амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Враховуючи
приписи даної норми Закону, господарський суд мав встановити
обставини щодо того чи підлягали поступовому віднесенню на
зменшення скоригованого прибутку позивача витрати щодо придбаного
позивачем товару у відповідному звітному періоді.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то постановлені зазначеними
судовими інстанціями у даній справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
встановлено обставини справи, які мають значення для правильного
вирішення даного господарського спору, а касаційній інстанції таке
право не надано, то справа підлягає направленню на новий розгляд
до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задовольнити
частково.
Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від
19.06.2003р. та постанову Донецького апеляційного господарського
qsds від 17.11.2003р. у справі № 34/132а і передати справу на
новий розгляд до Господарського суду Донецької області.