ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2004 Справа N 27/503-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної
судовому засіданні касаційну податкової інспекції по роботі з
скаргу великими платниками податку у м.
Харкові
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 08.01.2004
у справі № 27/503-03
господарського суду Харківської області
за позовом Спільного підприємства закритого
акціонерного товариства "Х"
до 1) Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податку у м.
Харкові
2) Відділення державного
казначейства у м. Харкові
про стягнення 1 229 043, 00 грн.,
за участю представників від:
позивача
відповідача
1) не з'явились
відповідача
2)
СП ЗАТ "Х" звернувся до господарського суду з позовом про
стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість
в сумі 1 188 370, 00 грн. за податковими
деклараціями за січень, лютий, березень, квітень та травень 2003
р. та процентів за своєчасне відшкодування ПДВ у розмірі
40 673, 00 грн..
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2003
позов задоволено: стягнуто з державного бюджету на користь СП
ЗАТ "Х" суму податку на додану вартість за січень-травень 2003
р. в розмірі 1 188 370, 00 грн., та суму процентів за
несвоєчасне відшкодування ПДВ в розмірі 40 673, 00 грн.;
стягнуто з СДПІ по роботі з великими платниками податків у. м.
Харкові на користь на користь СП ЗАТ "Х" державне мито в сумі
1 700, 00 грн. та 118, 00 грн. судових витрат за інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу.
За результатами апеляційного провадження, Харківським
апеляційним господарським судом прийнято постанову від
08.01.2004, якою рішення місцевого господарського суду залишено
без змін, а апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Києві - без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, СДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Харкові звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить рішення господарського суду Харківської області від
05.12.2003 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 08.01.2004 скасувати, та прийняти нове рішення, яким
відмовити у позові.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові посилається на неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права, а
саме: ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
.
На думку заявника, оскільки на момент розгляду справи набрав
чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2004
рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, то суд мав застосувати ст. 12 цього Закону,
згідно якої бюджетна заборгованість з податку на додану
вартість, яка виникла станом на 1 листопада 2003 та не
відшкодована на 1 січня 2004 р. погашається шляхом її
оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном
обігу на п'ять років.
А отже, податкова інспекція вважає, що бюджетна заборгованість
має бути погашена у спосіб, передбачений ст. 12 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
.
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та
постанові, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
З матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що
19.02.2003 позивачем до органу податкової служби була подана
податкова декларація по ПДВ за січень 2003 р., в якій заявлено
до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість у
розмірі 157 463, 00 грн. В декларації зазначено, що
93 236, 00 грн. повинно було бути перераховано на рахунок
позивача протягом 30 календарних днів після подання декларації
(з посиланням на розрахунок експортного відшкодування), а суму
64 227, 00 грн. - після погашення податкових зобов'язань
платника протягом трьох наступних звітних періодів.
20.03.2003 позивачем до органу податкової служби була подана
податкова декларація по ПДВ за лютий 2003 року, в якій заявлено
до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість у
розмірі 165 106, 00 грн. В декларації зазначено, що 99 956, 00
грн. повинно було бути перераховано на рахунок позивача протягом
30 календарних днів після подання декларації (з посиланням
розрахунок експортного відшкодування), а суму 65 150, 00 грн. -
після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох
наступних звітних періодів.
18.04.2003 позивачем до органу податкової служби була подана
податкова декларація по ПДВ за березень 2003 року, в якій
заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану
вартість у розмірі 302 400, 00 грн.. В декларації зазначено, що
168 598, 00 грн. повинно було бути перераховано на рахунок
позивача протягом 30 календарних днів після подання декларації
(з посиланням розрахунок експортного відшкодування), а суму 133
802 грн. - після погашення податкових зобов'язань платника
протягом трьох наступних звітних періодів.
20.05.2003 позивачем до органу податкової служби була подана
податкова декларація по ПДВ за квітень 2003 року, в якій
заявлено до відшкодування з бюджету суму ПДВ у розмірі 29 470,
00 грн. В декларації зазначено, що 149 172,
00 грн. повинно було бути перераховано на рахунок позивача
протягом 30 календарних днів після подання декларації (з
посиланням розрахунок експортного відшкодування), а суму 180
298, 00 грн. - після погашення податкових зобов'язань платника
протягом трьох наступних звітних періодів.
19.06.2003 позивачем до органу податкової служби була подана
податкова декларація по ПДВ за травень 2003 року, в якій
заявлено до відшкодування з бюджету суму ПДВ у розмірі 269931,
00 грн.. В декларації зазначено, що 153
054, 00 грн. повинно було бути перераховано на рахунок позивача
протягом 30 календарних днів після подання декларації (з
посиланням на розрахунок експортного відшкодування), а сума 116
877 грн. - після погашення податкових зобов'язань платника
протягом трьох наступних звітних періодів.
Довідкою про результати позапланової перевірки підприємства
позивача з питання правомірності визначення задекларованих до
відшкодування з бюджету сум ПДВ за січень - травень 2003 р. №
280/33-118 від 22.08.2003р., повністю підтверджені дані,
зазначені позивачем у податкових деклараціях за січень-травень
2003 р.
Матеріалами справи підтверджено, що листом від 08.10.2003
№ 8372/10/19-313 податкова інспекція повідомила позивача про
проведення часткового відшкодування ПДВ по декларації за січень
2003 р. в сумі 36 000, 00 грн. в рахунок
сплати пені за порушення термінів розрахунків в сфері
зовнішньоекономічної діяльності. Отже, за січень 2003 р.
підлягає бюджетному відшкодуванню 121 463, 00 грн..
На момент звернення позивача з позовом, податок на додану
вартість в сумі 1 188 370, 00 грн. по деклараціям за січень,
лютий, березень, квітень та травень 2003 р. не є відшкодованим.
Дослідивши розрахунки сум процентів, здійснені
позивачем та податковою інспекцією, судами встановлено,
що розрахунок позивача є обґрунтованим та повністю
відповідає вимогам чинного законодавства. Сума
процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану
вартість складає 40 673, 00 грн..
Різниця між розрахунками позивача та податкової інспекції
виникла у зв'язку з допущеними податковою інспекцією помилками у
визначенні кількості днів прострочення відшкодування та
математичними помилками у розрахунку.
Разом з цим, особливості оподаткування операцій з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України врегульовано ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Проте, при прийнятті судових актів
(рішення та постанови) суди керувалися лише нормами, які
визначають загальні підстави відшкодування бюджетної
заборгованості, у зв'язку з чим не встановлювались та не
досліджувались обставини, з якими Закон пов'язує правові
підстави здійснення такого відшкодування. Також, судами
попередніх інстанцій не було досліджено питання щодо можливості
застосування до спірних правовідносин положень пп. 7.7.3 ст. 7
цього Закону щодо нарахування процентів по експортному
відшкодуванню.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-
9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Харкові
від 04.02.2004 111-8/10/10-025 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від
05.12.2003 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 08.01.2004 скасувати, а справу № 27/503-03 передати
на новий розгляд до господарського суду Харківської області.