Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді

суддів

розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у

судовому засіданні касаційну Орджонікідзевському районі м.

скаргу Запоріжжя

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.2003

у справі № 23/178

господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С"

до відповідачів: 1) Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя;

2) Відділення державного казначейства у м. Запоріжжі

за участю

прокуратури Запорізької області про стягнення 1 999 256, 00 грн.

за участю представників від:

позивача

відповідача

1 не з'явились

відповідача

2

прокурора не з'явились

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.09.2003 позовні вимоги ТОВ "С" задоволено.

- стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ за травень 2003 р. в сумі 1 999 256, 00 грн.;

- стягнуто з ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на користь ТОВ "С" витрати по сплаті держмита в сумі 1 700, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн..

За результатами розгляду апеляційної скарги ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізьким апеляційним господарським судом прийнято постанову від 25.12.2003, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.2003 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя посилається на неправильне застосування судом чинного законодавства в сфері оподаткування з мотивів, викладених у касаційній скарзі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України,

ВСТАНОВИЛА:

Виходячи з матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що ТОВ "С" здійснило обчислення податку на додану вартість за результатами фінансово-господарської діяльності у травні 2003 р..

23.06.2003 ТОВ "С" подало до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкову декларацію по податку на додану вартість, згідно якої від'ємне значення ПДВ склало 1 999 256, 00 грн..

Товариство, заповнивши рядок 25 декларації з податку на додану вартість, зазначило, що сума ПДВ у розмірі 1 999 256, 00 грн. підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податків протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок в установі банку.

Податкова декларація з ПДВ за травень 2003 р. подана позивачем до податкового органу 23.06.2003.

28.07.2003 ТОВ "С" звернулось з позовом до господарського суду з позовом про стягнення суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за вказаний період.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та висновки, встановлені судом апеляційної інстанцій, їх відповідність чинному законодавству, приходить до висновку, що касаційна скарга ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пп. 7.7.1., 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від (зі змінами та доповненнями) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України.

Відповідно до пп. 7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом, метою якого є стягнення коштів з бюджету, оскільки частиною п'ятою пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено спосіб, у який платник податку може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно п. 2.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість (z0489-01) , затвердженого наказом ДПАУ в редакції від 21.05.2001 р. № 200/86, відшкодування податку на додану вартість при настанні терміну провадиться відповідно до рішення платника податку, відображеного в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямків відшкодування), шляхом:

- перерахування грошових коштів із бюджетного рахунка на рахунок платника податку в обслуговуючій його установі банку;

- зарахування суми відшкодування в рахунок платежів щодо ПДВ;

- зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), що надходять до Державного бюджету України.

За п. 3 Порядку відшкодування податку на додану вартість (z0489-01) , термін, протягом якого належна платнику сума ПДВ підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлюється залежно від виду операцій, здійснюваних платником у звітному періоді.

Так, за операціями, оподатковуваними за повною ставкою, сума відшкодування (після погашення податкової заборгованості минулих звітних періодів), що належить платнику, зараховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Залишок непогашеної суми підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає правову позицію місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду спірною, оскільки при розгляді судової справи не досліджувалось питання правомірності заявленого позивачем позову про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість у липні 2003 року, в той час як у представленій позивачем декларації з податку на додану вартість за травень 2003 року визначено термін здійснення відшкодування - "залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податків протягом трьох наступних звітних періодів" підлягає перерахуванню на рахунок позивача в установі банку.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області та постанова Запорізького апеляційного господарського суду не відповідають вимогам діючого законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки обставинам у справі, у сукупності та відповідності нормам матеріального і процесуального права, що стало підставою для ухвалення незаконних рішення та постанови, не враховано суперечна правова позиція позивача, дійсність його вимог.

Викладене дає підстави для скасування рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд у суд першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 23.01.2004 № 1887/10-014 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 10.09.2003 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.2003, а справу № 23/178 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.