ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2004 Справа N 11/351
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Деснянському районі м. Києва
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25.12.2003
у справі № 11/351
господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Н"
до Державної податкової інспекції у
Деснянському районі м. Києва
про визнання недійсним податкових
повідомлень-рішень
за участю представників від:
позивача
-
відповідача не з'явились
-
ТОВ "Н" звернулось до господарського суду з позовом про
визнання недійсними ДПІ у Деснянському районі м. Києва про
визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від
31.01.2003, а саме: № 000202301/0 про
визначення суми податкового зобов'язання по єдиному податку в
розмірі 14 000, 00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі
2 100, 00 грн.; № 000182301/0 про визначення суми податкового
зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 683, 00 грн. та
штрафних санкцій в сумі
170, 00 грн.; № 000192301/0 про визначення суми податкового
зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 148, 00
грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 170, 00 грн..
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.10.2003 позов
задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-
рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 31.01.2003, а
саме: № 000202301/0 про визначення
податкового зобов'язання по єдиному податку в розмірі 14 000, 00
грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі
2 100, 00 грн.; № 000182301/0 в частині визначення податкового
зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 630, 00 грн. та
нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 157, 00 грн.;
№ 000192301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з
податку на додану вартість у розмірі 140, 00 грн. і у
відповідній частині сум застосованих штрафних санкцій. В іншій
частині в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 рішення господарського суду міста Києва від
30.10.2003 у зазначеній справі залишено без змін, а апеляційну
скаргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва - без задоволення.
ДПІ у Деснянському районі м. Києва не погоджується з постановою
Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 та
просить скасувати постанову Київського апеляційного
господарського суду від 05.06.2003 та рішення господарського
суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ "Н"
відмовити, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм
матеріального права та процесуального права, з підстав
викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
ДПІ у Деснянському районі м. Києва проведено позапланову
документальну перевірку ТОВ "Н" з питань, викладених в запиті
Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та
корупцією Верховної Ради України від 09.12.2002 № 06-18/7-
1617, за наслідками якої податковою інспекцією складено акт від
17.01.2003 № 8/26-52/4/31724140 про результати позапланової
документальної перевірки ТОВ "Н" за 2002 рік.
На підставі акта ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято
податкові повідомлення-рішення від 31.01.2003, а саме: №
000202301/0, яким визначено податкове зобов'язання - єдиний
податок в розмірі 16 100, 00 грн. (основний платіж - 14 000, 00
грн. та штрафних санкцій - 2 100, 00 грн.); № 000182301/0,
яким визначено податкове зобов'язання - податок на прибуток в
розмірі 853, 00 грн. (основний платіж - 683, 00 грн. та
штрафних санкцій - 170, 00 грн.); №
000192301/0, яким визначено податкове зобов'язання - податок на
додану вартість в розмірі 318, 00 грн. (основний платіж - 148,
00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170, 00
грн.).
Згідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на
суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно
збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період
паротягом якого була зменшена сума компенсації продавцю.
Апеляційний господарський суд, залишаючи судове рішення
місцевого господарського суду без змін, зазначає, що місцевим
господарським судом правильно встановлено правомірність
віднесення позивачем до валових витрат по сплаті орендної плати,
висновки відповідача щодо безпідставного включення позивачем до
складу податкового кредиту 140, 00 грн. суми ПДВ з орендної
плати, є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим
позовні вимоги в цій частині задоволено обґрунтовано. В той же
час, враховуючи, що позивач не оформив договору з організацією,
що може надавати послуги телефонного зв'язку, місцевий
господарський суд прийшов правильного висновку, що сума витрат
понесена на оплату таких послуг, не повинна бути включена до
складу валових витрат позивача, тому позовні вимоги в цій
частині задоволенню не підлягають.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та висновки, встановлені судом апеляційної
інстанцій, їх відповідність чинному законодавству, приходить до
висновку, що касаційна скарга ДПІ у Деснянському районі м. Києва
не підлягає задоволенню, оскільки обставини справи наведені
скаржником належним чином не підтверджені та спростовуються
наявними у справі доказами.
Разом з тим, правова позиція господарського суду першої
інстанції та апеляційного господарського суду базується на
наявних у справі доказах, представлених позивачем, та
досліджених судовими інстанціями при розгляді справи.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 25.12.2003 відповідає вимогам чинного
законодавства, тому підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у деснянському
районі міста Києва від 15.01.2004№ 110/9/10-007 залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 25.12.2003 у справі № 11/351 - без змін.