ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 41/175а
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої ДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. H-cьку
на постанову від 04.11.03 p.
Донецького апеляційного господарського суду
у справі №41/175а
господарського суду Донецької області
за позовом КП "XXX" Товариства "YYY"
до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. H-cьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (директор), Б.Б.Б. (дов. від 05.03.04 p. б/н)
відповідача: В.В.В. (дов. №4784/10/08-10 від 27.02.04 p.), Г.Г.Г.
(дов. №34705/10/08-10 від 13.11.03 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 11.03.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Гончаров
С.А.) від 18.07.03 позов задоволено, визнано недійсним податкове
рішення - повідомлення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. H-cьку №0001200823/0/21780/10/08-41-2 від
17.06.03, яким визначена сума податкового зобов'язання з ринкового
збору в розмірі 306836,4 грн., в тому числі основний платіж -
153418,2 грн. та фінансові санкції - 153418,2 грн. Рішення
мотивоване обгрунтованістю позовних вимог.
Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського
суду у складі: головуючого Алеєва І.В., суддів: Агапова О.Л.,
Величко Н.Л. від 04.11.03 рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. H-cьку
звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду,
вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного
застосування та порушення норм матеріального права, а тому просить
її скасувати, в позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. H-cьку на постанову Донецького апеляційного господарського
суду, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального права відзначає
наступне:
Відповідачем проведена позапланова документальна перевірка
позивача з питань правильності визначення ринкового збору за
період: квітень-грудень 2002р. та січень-лютий 2003, про що
складено акт № 90-08-41-211-1-13514947 від 12.06.2003 (надалі -
акт перевірки) у якому зроблені висновки про порушення позивачем
п. 1 Указу Президента України "Про впорядкування механізму сплати
ринкового збору" ( 761/99 ) (761/99)
та п. 13 Правил торгівлі на ринках
( z0288-02 ) (z0288-02)
, затверджених наказом Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх
справ України, Державної податкової адміністрації України,
Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації
України від 26 лютого 2002 р. N 57/188/84/105 та зареєстрованих в
Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за N 288/6576
(надалі - Правила торгівлі на ринках).
Відповідно до висновків акту перевірки, в результаті встановленого
порушення відповідачем донараховане ринкового збору в загальному
розмірі 153418,20 грн., в тому числі за квітень-грудень 2002 в
розмірі 134099,40 грн., за січень-лютий 2003 в розмірі 19318,80
грн.
Щодо правомірності проведення перевірки колегія суддів відзначає
наступне:
В акті перевірки зазначено, що перевірка проведена фахівцями СДПІ
у м. H-cьку на підставі посвідчень № 761 та № 760 від 21.05.2003
відповідно до п.3 "в" Указу Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
з питань
правильності визначення ринкового збору за відповідний період
(стор.1, 4). Тобто, перевірка позивача з цього питання не
передбачалась, завдання на перевірку правильності визначення
ринкового збору фахівцями СДПІ у м. H-cьку не надавалось.
Крім того, як зазначалось, підставою для проведення позапланової
перевірки у посвідченнях та у акті перевірки визначений п.3 "в"
Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
. Цим Указом визначені
правові засади проведення перевірок платників податків та
встановлено право органів податкової служби проводити планові та
позапланові виїзні перевірки. Відповідно до п.3 Указу ( 817/98 ) (817/98)
позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не
передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за
наявності хоча б однієї з наведених в цьому пункті обставин.
Однією з обставин передбачених пп. "в" п.3 наведеного Указу
( 817/98 ) (817/98)
є "виявлено недостовірність даних, заявлених у
документах обов'язкової звітності". Господарським судом під час
розгляду справи було встановлено, що під час оформлення посвідчень
на перевірку, і під час судового засідання відповідач не довів які
саме із зазначених даних недостовірні та в чому саме полягає ця
недостовірність, в зв язку з чим зроблено правомірний висновок про
відсутність у податкового органу права на проведення вищезгаданої
перевірки.
Що стосується здійснення відповідачем розрахунку сум податкового
зобов язання та штрафних санкцій колегія суддів відзначає
наступне:
Підставою для здійснення розрахунку сум податкового зобов'язання
за податковим повідомленням-рішенням визначені ст. 1 Указу
Президента України "Про впорядкування механізму сплати ринкового
збору" ( 761/99 ) (761/99)
та п. 13 Правил торгівлі на ринках ( z0288-02 ) (z0288-02)
.
Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкції визначені
п.п. 17.1.3., 17.1.6. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ч. З п. 2 ст. 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
до місцевих податків і зборів віднесено
ринковий збір. Поняття ринкового збору, коло платників ринкового
збору, граничні розміри його ставок, загальні принципи справляння
та використання, пільги щодо сплати встановлені Указом Президента
України "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору"
( 761/99 ) (761/99)
. Статтею 1 цього Указу ( 761/99 ) (761/99)
встановлено, що
ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на
ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих
та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з
автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Визначення
поняття "місця для торгівлі" зазначений Указ не містить, не
містить він і будь - яких посилань на інші нормативно - правові
акти щодо встановлення залежності розміру ставок ринкового збору
або порядку його сплати від розміру торговельного місця.
Відповідно до п. 13 Правил торгівлі на ринках ( z0288-02 ) (z0288-02)
одне
торговельне місце на прилавках (столах) дорівнює одному погонному
метру, при продажу продукції (товарів) з транспортного засобу,
причепу, візка, у тому числі ручного, у контейнерах, кіосках,
палатках тощо - двом повним чи неповним квадратним метрам займаної
площі, та якими, на його думку, встановлений механізм сплат
ринкового збору. Господарським судом було встановлено, що
відповідачем належним чином не визначений та недоведений фактичний
розмір торгівельного місця при продажу продукції у палатках, а
тому правомірно зроблений висновок про відсутність порушення з
боку позивача п.13 Правил торгівлі на ринках ( z0288-02 ) (z0288-02)
. Що
стосується самих Правил торгівлі на ринках ( z0288-02 ) (z0288-02)
, то суд
правомірно зазначив, що вони прийняті на виконання пункту 7
Постанови Кабінету Міністрам України від 26 жовтня 2000 р. N 1608
"Про затвердження Програми протидії контрабанді реалізації на
внутрішньому ринку незаконно ввезених товарів на 2000 - 2001 роки"
( 1608-2000-п ) (1608-2000-п)
відповідно до якої, з метою реалізації програми
Мінекономіки, Держстандарту, Державну податкової адміністрації,
МВС, Держпідприємництву та Мін'юсту було доручено розробити і
затвердити Правила торгівлі на ринках ( z0288-02 ) (z0288-02)
, що ніяк не
стосується регулювання правовідносин в сфері оподаткування, в тому
числі і встановлення механізмів сплати ринкового збору, і вони
носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі
на ринках органами місцевого самоврядування, що випливає з п. 2
наказу від 26.02.2002 року 57/188/84/105 ( z0288-02 ) (z0288-02)
та прямо
зазначено цим пунктом в редакції наказу від 03.07.2003 року N
172/702/332/108 ( z0617-03 ) (z0617-03)
.
Що стосується посилання скаржника на п.6 Указу Президента України
"Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" ( 761/99 ) (761/99)
,
колегія суддів зазначає наступне: відповідно до цієї норми
відповідальність за нарахування ринкового збору та несвоєчасність
сплати його до місцевого бюджету покладається на адміністрацію
ринку. Господарський суд правомірно визначив, що поняття
"адміністрація ринку" не можна ототожнювати з поняттям "платник
податку", визначеному Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Визначений ст. 4 Положення про
порядок стягнення та перерахування ринкового збору порядок сплати
ринкового збору стосується лише обов'язку підприємства, що утримує
ринок, своєчасно перерахувати до бюджету зібрані суми коштів від
сплати ринкового збору. Проте, ст. 6.1. цього положення
відповідальність за повноту та своєчасність сплати ринкового збору
покладена на платників збору (особи, що займають місце для
торгівлі на ринках, відповідно Указу Президента України "Про
впорядкування механізму сплати ринкового збору" ( 761/99 ) (761/99)
),
відповідальність за правильність обчислення, повноту та
своєчасність стягнення з платника, перерахування збору в бюджет
покладена також на посадових осіб ринку.
Що стосується нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі
п.п.17.1.3 ст.17 та п.п.17.1.7.ст.17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
слід зазначити, що
Відповідно до п.п. 17.1.3. згаданого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
платник
податків зобов'язаний сплатити штраф у відповідному розмірі у
разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму
податкового зобов'язання платника податків за підставами,
викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
. Господарським судом було встановлено, що
у спірному податковому повідомленні - рішенні відсутнє посилання
на те, що воно прийнято внаслідок виконання відповідачем, як
контролюючим органом свого обов'язку по визначенню податкових
зобов'язань позивача як платника податків у зв'язку з тим, що дані
документальних перевірок результатів діяльності позивача свідчать
про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань,
заявлених у податкових деклараціях, як того потребує зазначена
норма. Крім того, звіти про ринковий збір взагалі не відносяться
до податкових декларацій у розумінні Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки вони є лише
звітним документом про надходження та перерахування в бюджет сум
ринкового збору, не визначені як податкова декларація
законодавством та не є розрахунком за своєю формою та сутністю.
Відповідно до п.п. 17.1.6. вищезгаданого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі
коли платника податків (посадову особу платника податків)
засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків
якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти
оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання
у великих розмірах, такий платник податків сплачує штраф у розмірі
п'ятдесяти відсотків від суми недоплати. Господарським судом при
розгляді справи було встановлено, що відповідачем не доведено ні
засудження посадової особи платника податків за скоєння злочину
щодо ухилення від сплаті податків, ні декларування переоцінених
або недооцінених об'єктів оподаткування.
З урахуванням наведеного, а також того, що касаційній інстанції не
надано право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази. колегія суддів вважає, що
постанова апеляційного господарського суду прийнята при
правильному застосуванні норм права і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. H-cьку залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.03
p. у справі №41/175а залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська