Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 37/91
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у Приморському районі м.
Києві Маріуполя
касаційну скаргу
на постанову від 16 жовтня 2003
Донецького апеляційного Господарського суду
за позовом Закритого акціонерного
товариства "Л"
до Державної податкової інспекції
у Приморському районі м.
Маріуполя
Відділення державного
казначейства у м. Маріуполі
про стягнення 50719 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Закритим акціонерним товариством "Л" у березні 2003 заявлений
позов до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.
Маріуполя про стягнення 50719 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ
за червень, серпень, жовтень 2002р. та процентів, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 799,12 грн. Уточненням
до позовної заяви Товариство зменшило суму позовних вимог згідно з
актом розрахунків з ПДВ станом на 10.04.2003р. та просило стягнути
з державного бюджету заборгованість з ПДВ за червень, серпень,
жовтень 2002р у сумі 50171 грн. та 799,12 грн. процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості. Позовні вимоги
обґрунтовані тим, що за наслідками господарської діяльності
позивача у червні, серпні, жовтні 2002 р. виникла бюджетна
заборгованість з податку на додану вартість, яка відповідно до
приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню. У зв'язку з
тим, що вказані суми не були відшкодовані в строк, невідшкодована
сума визнається бюджетною заборгованістю, на яку відповідно до
приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, нараховуються проценти на рівні
120 % від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28 травня
2003 року, що ухвалене суддею, позовні вимоги задоволені в повному
обсязі. Резолютивною частиною відшкодовано позивачеві з бюджету
50171 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ та 799,12 грн. процентів
за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за
червень, серпень, жовтень 2002 року. Рішення суду мотивоване
доведеністю матеріалами справи факту невчасного відшкодування
бюджетної заборгованості з ПДВ за спірний період та приписами
підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно яких нараховуються проценти.
Донецький Апеляційний господарський суд постановою від 16 жовтня
2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду Донецької
області без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Державної
податкової інспекції у Приморському районі м. Маріуполя залишив
без задоволення.
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Маріуполя
вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду
прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі і
відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
Податкова служба посилається на помилкове застосування у рішенні
та постанові Господарського суду приписів підпункту 7.7.3 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
норми якого визначають право платника податку на стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Державна
податкова інспекція посилаючись на приписи пункту 1.8 статті 1
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ким
визначене поняття бюджетної заборгованості, зауважує на тому, що
відшкодування ПДВ здійснюється у разі реально понесених платником
податку витрат у вигляді сплаченого, а не нарахованого до сплати
податку. При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що
судом не враховані положення наказу ДПА України № 376 від
1.08.98р., яким передбачена необхідність підтвердження можливості
відшкодування саме зайво сплаченого ПДВ. Наголошує на положеннях
підпункту 7.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, приписами якого передбачено, що суми
податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету
України та використовуються у першу чергу для бюджетного
відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Відділенням державного казначейства у місті Маріуполі постанова
апеляційного суду не оскаржена, відзив на касаційну скаргу не
надісланий.
Закритим акціонерним товариством "Л" відзив на касаційну скаргу не
надісланий.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді переглянув
матеріали справи та доводи касаційної скарги і відзначає наступне.
Під час розгляду справи, господарським судом Донецької області
встановлено та підтверджено під час здійснення апеляційного
провадження, що внаслідок поданих до Державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Маріуполя декларацій з податку
на додану вартість за червень, серпень, жовтень 2002 року,
позивачеві підлягає до відшкодування 50171 грн. бюджетної
заборгованості з ПДВ. Сума відшкодування підтверджена актом звірки
розрахунків від 10.04.2003 р. і не заперечується відповідачем. При
цьому факт порушення терміну відшкодування встановлений
господарськими судами і визнаний відповідачем, тому розрахована
позивачем сума процентів у цій справі за період з 17.02.2003-по
26.03.2003р, що не була вчасно відшкодована відповідачем, є
обґрунтованою і становить 799,12 грн.
Згідно припису підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду наявне від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120
відсотків облікової ставки НБУ.
Наведене доводить неправомірність посилань податкової інспекції на
відсутність зобов'язань щодо відшкодування з бюджету процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості з огляду на вимоги
підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1990р. № 509-ХІІ із змінами,
внесеними згідно із Законом України № 203/96-ВР ( 203/96-ВР ) (203/96-ВР)
від
16.05.96, в редакції Закону N 83/98-ВР ( 83/98-ВР ) (83/98-ВР)
від
05.02.98р., встановлені функції державних податкових інспекцій,
зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків,
інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження
цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання
платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових
декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з
обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки
достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів
оподаткування і обчислення податків інших платежів. Таким чином,
органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо
контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань
пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби,
які відповідно до покладених на них законом функцій та приписів
статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають
з платниками податку з питань оподаткування.
З огляду на викладене позивач правомірно заявив позов про
стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ з коштів державного
бюджету відповідно до приписів Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до відповідача - Державної
податкової інспекції у Приморському районі м. Маріуполя.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні
платежів.
Статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003
рік" ( 380-15 ) (380-15)
від 26.12.2002р. № 380-ІУ, який затверджує
повноваження органам державної влади здійснювати виконання
Державного бюджету України протягом бюджетного періоду,
передбачено, що виконання рішення, яке прийняте державним органом,
що відповідно до закону має право на його застосування, про
стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти
державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України.
Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства
України.
Пунктом 7 "Положення про Державне казначейство" ( 590-95-п ) (590-95-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня
1995 р. N 590 встановлені функції відділення Державного
казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення між державним
бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків,
зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими
Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам
належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за
поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок
державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів
та обов'язкових платежів та інші. Згідно з пунктом 4 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом
Державної податкової адміністрації та Державного казначейства
України 02.07.97 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу
Державної податкової адміністрації України та Державного
казначейства України від 21.05.2001 № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
) і
зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за
№ 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-XII із змінами та доповненнями
ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно
законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки порядок
обчислення, сплати, дату виникнення податкових зобов'язань, право
платника на податковий кредит, порядок і строки відшкодування з
бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З урахуванням викладеного, переглянуті рішення і постанова
господарського суду відповідають приписам чинного законодавства, а
відтак відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги
Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Маріуполя.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Донецької області від 28 травня 2003р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16
жовтня 2003р. у справі № 37/91 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.
Маріуполя - без задоволення.