ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 31/25-63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників:
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції в
судовому засіданні Кіровському районі міста Донецька
касаційну від 16.10.2003р. Донецького
скаргу апеляційного господарського суду
№ 31/25-63 господарського суду
Донецької області
на постанову Державної податкової інспекції в
Кіровському районі міста Донецька
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"П"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Н"
про визнання угоди недійсною
Державною податковою інспекцією в Кіровському районі міста
Донецька заявлений позов про визнання договору купівлі-продажу
товарів на умовах товарного кредиту укладеного між товариством з
обмеженою відповідальністю "П" та товариством з обмеженою
відповідальністю "Н" від 1.07.2002р. № НР-Т/К-07/4 в сумі 6 192
876,50грн. в тому числі ПДВ на суму 1 032 145,08 грн. недійсним на
підставі ст.48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Позов
мотивовано тим, на момент укладання договору ТОВ "Н" не було
власником товару, тому ТОВ "П" не набуло власності на зазначений
товар.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.05.2003р.
зустрічну позовну заяву Державною податковою інспекцією в
Кіровському районі міста Донецька про визнання угоди недійсною
повернуто без розгляду посилаючись на ст. 60 та п.3 ст.63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки в позовній заяві не викладено
обставини та не додано доказів в обґрунтування зустрічних вимог як
взаємно пов'язаних з первісним позовом та на те, що позивачем при
подачі зустрічного позову порушені вимоги ст.125 Господарсько
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо територіальної
підсудності справ господарському суду.
Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області
Державна податкова інспекція в Кіровському районі міста Донецька
звернулася в Донецького апеляційного господарського суду з
апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі позивач просив рішення
мі сцевого суду у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги.
Постановою від 16 жовтня 2003р Донецький апеляційний господарський
суд апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському
районі міста Донецька залишив без задоволення, ухвалу
господарського суду Донецької області від 22.05.2002р. залишив без
змін.
Державна податкова інспекція в Кіровському районі міста Донецька
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить постанову апеляційного господарського суду
скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та
процесуального права, прийняти постанову про задоволення позовних
вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в касаційні скарзі, Державна
податкова інспекція посилається на неправильне застосування судом
статті 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки вважає,
що позивачем доведено наявність підстав, для визнання недійсною
угоди, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "П"
та товариством з обмеженою відповідальністю "Н", мотивуючи, що на
момент укладання договору ТОВ "Н" не було власником товару, тому
ТОВ "П" не набуло власності на зазначений товар.
Заслухавши доповідь судді та пояснення присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Статтями 2, 4, 9 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
передбачений обов'язок платників податків сплачувати
податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у
порядку та на умовах, що визначаються Законами України про
оподаткування.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України
"Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
зазначено, що до угод, укладених з метою, завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема, належать
угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами
доходів від оподаткування.
Як на підставу задоволення своїх вимог, позивач посилався на
ненадання товариством з обмеженою відповідальністю "С" податкової
звітності, при здійсненні господарської діяльності та на
припинення сплати встановлених податків.
Судом належним чином не були перевірені ці обставини і,зокрема, чи
протирічила діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "С"
одному з основних принципів існуючого ладу - сплачувати податки та
збори, тобто інтересам держави та суспільства.
Крім того, відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох
сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави
стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди
однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави.
Застосування наслідків, передбачених статтею 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише за умови достеменного встановлення
розміру одержаного сторонами за такою угодою.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Доманівською міжрайонною Державною податковою інспекцією заявлений
позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу насіння
соняшника на суму 2083046,65грн. укладеного між приватним
підприємцем Догою Д.К та ТОВ "С". До матеріалів справи додано дві
угоди купівлі-продажу насіння від 1 вересня 2002р № 57 та № 58. В
рішенні господарського суду Миколаївської області не з'ясовано про
яку саме угоду йдеться в позовній заяві Державної податкової
інспекції. В постанові ж Одеського апеляційного господарського
суду зазначено, що позивачем не доведено, що саме договір купівлі
- продажу соняшнику від 01.09.2001р. № 57 укладений з метою
суперечною інтересам держави, проте не надано оцінки договору
купівлі-продажу соняшнику від 01.09.2001р. № 58.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до статей 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство в господарських судах здійснюється
на засадах змагальності, а господарський суд забезпечує сторонам
умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного
застосування законодавства та прийняття рішення після обговорення
усіх обставин справи. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо
та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.
Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення, в
супереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не дослідили повно і всебічно всі обставини
справи, чим порушили основний галузевий принцип здійснення
правосуддя - принцип змагальності, згідно з яким господарський суд
створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи і,відповідно, правильного застосування
законодавства.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Судові рішення попередніх інстанцій
цим вимогам не відповідають.
Оскільки відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачені
процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції
не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення господарського суду Миколаївської
області від 15.07.2003р. та постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 9.09.2003р. підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд до господарського суду
Миколаївської області.
При новому розгляді справи суду належить усунути зазначені
недоліки, вжити заходів, щодо всебічного, повного, об'єктивного
вирішення спору, перевірити як доводи позивача так і доводи
відповідача та постановити обґрунтоване законне рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9,статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Донецької області від 22.05.2003р. та
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.10.2003р.у справі № 31/25-63 господарського суду Донецької
області
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському
районі міста Донецька