ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.03.2004 Справа N 28/339
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційні Державної податкової інспекції у м. Славутичі
скарги Державної податкової адміністрації в Київській
області
на постанову від 06.11.2003р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 28/339 Господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніфея”
до Державної податкової інспекції у м. Славутичі
Державної податкової адміністрації в Київській
області
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
рішення про розгляд скарги
За участю представників сторін:
позивача – Шевчук Б.Б., за довіреністю
відповідача – 1: Райський А.А., за довіреністю
відповідача – 2: Литвин П. В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2003р. у
справі № 28/339 (суддя Борисенко І.В.), яке залишено без змін
постановою від 06.11.2003р. Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів: Г.М.Фролова,
А.Г.Полянський, В.В.Шипко) позов задоволено: визнано недійсним
розпорядження Державної податкової інспекції у м. Славутичі
Київської області № 15-1-09/7798 від 10.01.2003р.; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у м. Славутичі Київської області № 000011540/0 від
10.01.2003р.; визнано недійсним “Рішення про результати розгляду
скарги” Державної податкової інспекції у м. Славутичі від
24.01.03р.№ 638/10-010; визнано недійсним “Рішення про
результати розгляду скарги” Державної податкової адміністрації в
Київській області від 26.02.2003р. № 1624/10/25-76/20; стягнуто
з Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської
області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
“Ніфея” 101,5 грн. судових витрат; стягнуто з Державної
податкової адміністрації у Київській області на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніфея” 101,5 грн.
судових витрат.
Державна податкова інспекція у м. Славутичі та Державна
податкова адміністрація в Київській області звернулися з
касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в
яких просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва
від 29.07.2003р. у справі № 28/339 та постанову від 06.11.2003р.
Київського апеляційного господарського суду, і прийняти нове
рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довідки
№ 15-1-10-1/416 від 10.01.2003р. про попередню перевірку поданої
позивачем декларації з податку на додану вартість за листопад
2002р. Державною податковою інспекцією у м. Славутич Київської
області винесено розпорядження від 10.01.2003р. № 15-1-09/7798,
яким позивачу на підставі п.п. 7.7.4 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
донараховано податок на додану
вартість у сумі 10614565грн. та зобов'язано внести вказану суму
до державного бюджету, та податкове повідомлення-рішення від
10.01.2003р. № 000011540/0, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку на додану вартість в сумі
111-452293,25грн., в тому числі 10614565грн. основного боргу та
530728,25грн.. штрафних санкцій.
Позивач 17.01.2003р. подав до ДПІ у м. Славутичі скаргу на
зазначені акти. Відповідач-1 за результатами розгляду скарги
прийняв рішення від 24.01.2003р. № 638/10-010, яким скаргу
залишив без задоволення, а оскаржувані акти - без змін.
10.02.2003р. позивач подав повторну скаргу на вказані акти до
ДПА у Київській області, за наслідками розгляду якої прийнято
рішення від 26.02.2003р. № 1624/10/25-76/20.
Судом встановлено, що місцем реєстрації та місцезнаходженням
позивача є м. Славутич Київської області, яке віднесено до
території посиленого радіоекологічного контролю. Зазначена
обставина підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою
Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області
від 14.12.2001р. № 211.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про правовий режим
територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи” ( 791а-12 ) (791а-12)
від 27.02.1991р.
№ 791а-ХП зі змінами і доповненнями встановлено, що
підприємства, об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи,
розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та
посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від
оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.
До матеріалів справи позивачем надані копії рішення
Славутицького міського суду Київської області від 25.12.2001р. у
справі № 2-537 та ухвали від 10.01.2002р., 07.03.2003р. у цій
справі, рішення Славутицького міського суду Київської області
від 11.02.2002р. у справі № 2-60, рішення Оболонського районного
суду м. Києва від 04.11.2002р. у справі № 2-4553/2002р., рішення
Господарського суду Закарпатської області від 22.04-30.04.2002р.
по справі № 1/70, рішення Господарського суду міста Києва від
02.04.2002р. № 24/189, ухвали Господарського суду міста Києва
від 21.05.2002р. № 24/189, рішення Господарського суду міста
Києва від 12.02.2003р. по справі № 25/11, постанови Київського
апеляційного господарського суду від 23.04.2003р. по справі
№ 25/11, якими встановлено, що позивач знаходиться на території
посиленого радіоекологічного контролю, а також що на ТОВ “НІФЕЯ”
поширюється ст. 7 Закону України “Про правовий режим територій,
що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи” ( 791а-12 ) (791а-12)
, а тому позивач звільнений від сплати
всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), крім платежів і
відрахувань до місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Відповідачам був відомий факт існування зазначених рішень не
пізніше отримання копії позовної заяви. Але до моменту прийняття
рішення господарським судом першої та апеляційної інстанцій по
справі відповідачами не надано доказів про спростування наданих
позивачем відомостей або оскарження судових рішень у
встановленому порядку, та доказів про скасування цих рішень.
За таких обставин, попередніми судовими інстанціями встановлено
факт звільнення позивача від оподаткування, і податку на додану
вартість.
Колегія погоджується з висновками суду першої та апеляційної
інстанцій, що підстав для донарахування позивачу ПДВ та
застосування фінансових санкцій у ДПІ у м. Славутичі Київської
області не було. Відповідно, спірні розпорядження, податкові
повідомлення-рішення та рішення місцевим судом правомірно
визнано недійсними.
Згідно п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачем подані
скарги до ДПІ у м. Славутичі та ДПА у Київській області.
Зважаючи на те, що мотиви прийнятих відповідачами рішень за
результатами розгляду скарг позивача щодо нарахування податку на
додану вартість співпадають з підставами винесення спірного
розпорядження та податкового повідомлення-рішення, суди дійшли
обґрунтованого висновку про визнання рішень прийнятих за
результатами розгляду скарг недійсними.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
від 06.11.2003р. Київського апеляційного господарського суду
відповідає вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Славутичі
та Державної податкової адміністрації в Київській області
залишити без задоволення.
Постанову від 06.11.2003р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 28/339 Господарського суду
м. Києва залишити без змін.