ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 5/3167-3/334
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
Дроботової Т.Б. - головуючого
Волковицької Н.О.
Фролової Г.Н.
за участю представників
позивача А.А.А. дов. від 7.06.04 р., прокурора Б.Б.Б.
відповідача В.В.В. дов. від 29.01.04 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову від 03.03.2004 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/3167-3/334 господарського суду Львівської
області
за позовом Військового прокурору Львівського гарнізону в
інтересах держави в особі Державного підприємства
Міністерства оборони України "XXX"
до H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення від 23.06.2003 року № 0001322600/0
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в
особі Державного підприємства Міністерства оборони України "XXX"
звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною
заявою про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
H-ської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Н-ськ №
0001322600/0 від 23.06.2003 року, яким визначено суму податкового
зобов'язання з плати за землю 11-ому управлінню начальника робіт
міністерства оборони України "XXX" у сумі - 40909 грн. 10 коп. та
фінансові санкції у розмірі 20455 грн.
Підставою прийняття оспорюваного повідомлення - рішення є акт від
20 червня 2003 року № 87/26-2/25240863 про результати позапланової
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства 11 УНР філії Державного підприємства "XXX" за період
з 01.04.2002 року по 01.04.2003 року.
Даною перевіркою встановлено, що позивачем в результаті
неправомірного застосування пільг, занижено ставку земельного
податку за 2000 р.- 12882,24 грн та за 2001р. - 28026,86 грн., в
зв'язку з порушенням ним п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.1. пункту 7.4.
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 року № 168/97- ВР (із змінами
доповненнями), статтю 7 Закону України " Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, статтю 45, 54 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2002 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
від 17.02.2002 року № 1458-III.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.12.2003
року по справі 5/3167-3/334 (суддя В. Івасько) позовні вимоги були
задоволенні з тих підстав, що позивач правомірно скористався
пільгою, передбаченою статтею 14 Закону України "Про збройні сили
України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, а тому підстав для донарахування позивачу
суми податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій
до позивача у відповідача не було.
За апеляційною скаргою H-ської об'єднаної державної податкової
інспекції Львівський апеляційний господарський суд переглянув
рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2003 року
в апеляційному порядку та постановою від 03.03.2004 року залишив
його без змін з тих же підстав.
З касаційною скаргою до Вищого господарського звернулась H-ська
об'єднана державна податкова інспекція, в який просить скасувати
постанову від 03.03.2004 року Львівського апеляційного
господарського суду та направити справу на новий розгляд.
Свої вимоги H-ська об'єднана державна податкова інспекція
обґрунтувала посилаючись на неправильне застосування судом
апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права,
зокрема статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, статті 14 Закону України "Про збройні сили
України" ( 1934-12 ) (1934-12)
. Скаржник настоює на тому, що Закон України
"Про збройні сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
не звільняє від сплати
податків позивача, оскільки Державне підприємство МОУ "XXX" за
організаційно - правовою формою має статус підприємства, проте у
відповідності до зазначеної норми від сплати усіх видів податків,
в даному випадку податку на землю, звільняються лише установи та
організації Збройних Сил України.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанови у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної
інстанції.
Вирішуючи спір, господарські суди виходили з того, що в силу дії
статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
,
згідно якої земля, води, а також майно, закріплені за військовими
частинами, військовими навчальними закладами, установами та
організаціями Збройних Сил України, є державною власністю,
належать їм на праві оперативного управління та звільняються від
сплати усіх видів податків, а відтак Державне підприємство "XXX"
не може бути зобов'язаною особою по сплаті податку за землю.
Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
цей Закон визначає принципи побудови
системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові
платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також
права, обов'язки і відповідальність платників податків. Частинами
1, 3 статті 1 цього Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
в редакції Закону України
від 22.12.98 № 333-ХІV ( 333-14 ) (333-14)
, чинній на момент виникнення
спірних правовідносин, передбачено, що встановлення і скасування
податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до
державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються
Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим і сільськими,
селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших
законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння
податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих
видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
іншими законами України, крім законів про оподаткування. Так, коло
осіб, які звільняються від сплати земельного податку визначено
статтею 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
в яке
не входять державні підприємства міністерства оборони України.
Оскільки Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
є
спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правила
співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції,
його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема,
щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг
іншими законами, крім законів про оподаткування.
Проте при розгляді зазначеного спору ні місцевий ні апеляційний
господарські суди не дослідили наявність підстав для стягнення
податковою інспекцією спірної суми земельного податку та розмір
податку, який підлягав сплаті.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи підставою прийняття
оспорюваного повідомлення - рішення є акт від 20 червня 2003 року
№ 87/26-2/25240863 про результати позапланової документальної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства
11 УНР філії Державного підприємства "XXX" за період з 01.04.2002
року по 01.04.2003 року, при цьому в акті зазначено, що заниження
земельного податку позивач здійснив у 2000-2001 роках.
Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи по суті
ці обставини досліджені та належним чином оцінені не були.
Отже, вирішуючи даний спір суди, насамперед, зобов'язані були
визначити наявність підстав для донарахування та стягнення податку
на землю в певному розмірі та за відповідний період.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні
дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом
порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду Львівської
області необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати
і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до
спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове
рішення.
Керуючись статтями 108, 111-7 пунктом 3 статті 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2003 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 року у справі № 5/3167-3/334 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
задовольнити.
Головуючий Т.Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Г.Фролова