ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 28/265
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників:
позивача присутній
відповідача Присутній
розглянувши у
відкритому судовому Державної податкової інспекції у
засіданні касаційну Солом'янському районі м.Києва
скаргу
на постанову від 16.10.2003
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 28/265
за позовом дочірнього підприємства "ЕН"
до Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м.Києва
про визнання недійсним повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м.Києва №
0000622307/0 від 07.11.2002
Дочірнє підприємство "ЕН" звернулося з позовом до господарського
суду міста Києва про визнання недійсним повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
№ 0000622307/0 від 07.11.2002р., яким позивачу визначено податкові
зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 217294грн.,
серед яких 456794 грн. основного платежу та 1760500грн. штрафних
санкцій та зменшено суму заявленого до відшкодування податку на
додану вартість на 3064206 грн. В обґрунтування позовних вимог
Дочірнє підприємство "ЕН" посилається на правомірність
застосування ним на підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6
Закону України " Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
нульової ставки податку на додану вартість по експортній операції
з продажу товарів згідно з договором № 1/02-Т від 11.02.2002р., що
підтверджується відповідною, належно оформленою вантажно-митною
декларацією.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10 липня 2003 року
позов задоволено повністю, визнано недійсним повідомленнярішення
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
№ 0000622307/0 від 07.11.2002р., стягнуто на користь позивача 203
грн. судових витрат. Рішення суду мотивоване приписами підпункту
6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на доведеність матеріалами
справи, позовних вимог позивача, а саме на наявність належним
чином оформленої вантажно-митної декларації, довідки Чорноморської
регіональної митниці від 01.07.2003р № 14/25-01/6207, яка
підтверджує фактичне вивезення вантажу по вказаній вантажно-митній
декларації за межі митної території, факту експортування товару та
перетину товаром митного кордону України.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2003
зазначене рішення місцевого суду залишено без змін з тих самих
підстав.
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України на постанову Донецького апеляційного господарського суду,
в якій просить рішення господарського суду міста Києва від
10.07.2003р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.10.2003р. у справі № 28/265 скасувати повністю і
прийняти нове рішення, яким в позові дочірньому підприємству "ЕН"
відмовити повністю.
Податкова інспекція в касаційній скарзі посилається на те, що
судом попередніх інстанцій були неправильно застосовані норми
матеріального права, а саме пункту 3.1 статті 3, підпункту 6.2.1
пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. На думку податкової інспекції позивачем
не підтверджено факт здійснення перевезення товару за межі митної
території України, оскільки при здійсненні перевезення продукції
морським транспортом першорядним доказом укладення договору
морського перевезення і приймання перевізником вантажу є
коносамент, який позивачем представлено не було.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, представники
сторін в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія
суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
При розгляді справи господарський суд міста Києва встановив та
підтвердив під час здійснення апеляційного провадження Київський
апеляційний господарський суд, що:
Державною податковою інспекцією У Солом'янському районі міста
Києва було здійснено перевірку Дочірнього підприємства "ЕН" з
питань відшкодування із бюджету податку на додану вартість за
лютий 2002 року, за результатами якої складено акт № 278/23-711
від 28.10.2002 року.
На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення № 0000622307/0 від 07.11.2003 року, яким
визначив до сплати податкове зобов'язання з податку на додану
вартість у сумі 2217294 гривні, в тому числі 456794 гривні
основного платежу та 1760500 гривень штрафних (фінансових) санкцій
та зменшив суму бюджетного відшкодування, заявленого в податковій
декларації з податку на додану вартість за лютий 2002 року на
3064206 гривень відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що дочірнє підприємство "ЕН"
уклало з товариством обмеженої відповідальності "АБ" зо
внішньоекономічний контракт № 1/02-Т від 11.02.2002 року, на
виконання вимог якого позивачем було експортовано апарат
теплообмінний кожухотрубчастий 1000-ТП в кількості 1 шт.
Згідно з умовами контракту поставка товару здійснювалась на умовах
СІР- ст. Гар-Бата Туркменської залізниці, а вантажоотримувачем
вантажу зазначено Марійську базу № 2 УМТРіК ГК "ТГ".
Для здійснення доставки позивачем був укладений договір
транспортної експедиції № 05/02 від 158.02.2002 року з Товариством
з обмеженою відповідальністю "П", за умовами якого останній
зобов'язувався на підставі виданих позивачем доручень та
довіреностей представляти інтереси замовника та діяти від його
імені при взаємовідносинах з перевізниками, експедиторами, митними
органами та іншими організаціями по перевезенню, зберіганню
вантажів замовника.
За фактом виконання послуг між позивачем та товариством з
обмеженою відповідальністю "П" складено акт виконаних робіт № 36
від 28.08.2002 року, що підтверджує факт надання послуг по
здійсненню обслуговування вантажів на загальну суму 39509,74 грн.
станом на цю дату.
Перевезення вантажу здійснювалось залізничним транспортом, що
вбачається із залізничної накладної № 975320 від 28.02.2002 року
На залізничній накладній учинено відмітку "Іллічівський паром".
Місцевий та апеляційний суди також встановили, що експорт вантажу
за зазначеним зовнішньоекономічним контрактом здійснювався по
належним чином оформленій вантажно-митній декларації
№ 50004/2/004559 від 28.02.2002 року.
Задекларований в вантажно-митній декларації вантаж у сумі 17605000
грн. був вивезений за межі митної території України, що вбачається
з довідки Чорноморської регіональної митниці, яка здійснювала
митне оформлення вантажу.
Відповідно до приписів підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за
нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що
були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими)за
межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування)
засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією.
Оскільки попередніми судовими інстанціями було встановлено, що
апарат теплообмінний кожухотрубчастий був вивезений
(експортований) платником податку за межі митної території України
та, що цей факт був підтверджений належним чином оформленою
вантажне митною декларацією, яка згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2
статті 6 Закону України є допустимим доказом, яким можна
підтверджувати такі юридичні факти, відтак застосування позивачем
нульової ставки щодо обчислення податку на додану вартість за
здійсненою експортною операцією є правомірним.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги податкової інспекції,
яка з огляду на зазначене задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст., 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.10.2003року у справі № 28/265 господарського суду міста Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Солом'янському районі міста Києва без задоволення.