ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.03.2004 Справа N 27/112
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Синельниківської об’єднаної держаної
податкової інспекції Дніпропетровської
області
на постанову від 10.12.2003р.
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 27/112 Господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Синельниківський ресорний завод”
до Синельниківської об’єднаної держаної
податкової інспекції Дніпропетровської
області
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Безруков Д.С., за довіреністю
відповідача – Крючкова О.С., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
21.08.2003 року у справі № 27/112 (суддя Татарчук В.О.) у
задоволенні позову ВАТ “Синельниківський ресорний завод” про
визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції від
20.12.2002 року № 0003182301/0 відмовлено.
Постановою від 10.12.2003р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 27/112 Господарського суду
Дніпропетровської області (колегія суддів І.В.Тищик,
В.О.Белінська, п.п. Павловський) апеляційну скаргу ВАТ
“Синельниківський ресорний завод” задоволено; рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2003
року у справі № 27/112 скасовано; визнано недійсним податкове
повідомлення Синельниківської об’єднаної держаної податкової
інспекції від 20.12.2002р. № 0003182301/0 у сумі 1263103 грн. 12
коп.
Синельниківська об’єднана держана податкова інспекція
Дніпропетровської області звернулася до Вищого господарського
суд України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від
10.12.2003р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 21.08.2003 у справі № 27/112 залишити без змін.
04.03.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалася перерва до 11.03.2004р.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Синельниківською об'єднаною
державною податковою інспекцією 20.12.2002 року було прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0003182301/0, яким до ВАТ
“Синельниківський ресорний завод” застосовані штрафні фінансові
санкції за самостійне відчуження активів, які перебувають в
податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди
податкового органу на таке відчуження в сумі 1263103 грн.
Підставою для прийняття зазначеного податкового
повідомлення-рішення стали акт № 98/230 від 20.12.2002 року про
результати перевірки позивача з питань дотримання податкового
законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності
внесення податків та інших обов'язкових платежів до бюджету за
період з 01.07.2001р. по 01.10.2002р. та акт № 6/230 від
11.02.2003р. про результати додаткової перевірки позивача з
питань дотримання податкового законодавства при реалізації
заставного майна за період з 01.07.2001р. по 01.10.2002р. у
зв’язку зі скаргою підприємства. В результаті проведеної
перевірки встановлено, що позивач в порушення пп. 8.6.4 п. 8.6
ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
без письмового узгодження з податковим
органом реалізував активи підприємства, які знаходяться в
податковій заставі на загальну суму 541003,22 грн.
На підставі даних актів перевірки та повідомлення № 3263/240 від
13.08.1998р. Синельниківською ОДПІ відповідно винесено
оспорюване податкове повідомлення, згідно якого до позивача
застосовано штраф в сумі 1263103 грн.
Штрафні санкції застосовані на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1
ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким передбачено, що у разі коли платник
податків, активи якого перебувають у податковій заставі,
відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу,
якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом,
платник податків додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків
суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової
застави.
Колегія суддів зазначає, що 21.02.2001 року набрала чинності
ст. 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(надалі Закон № 2181), відповідно до
п. 18.1 якої податковий борг (крім пені та штрафних санкцій),
який виник станом на 31.12.1999 року і не сплачений на день
набрання чинності цією статтею підлягає списанню з платників
податків.
Як встановлено судом, на виконання зазначеної норми
Синельниківською ОДПІ прийнято рішення № 1 від 28.04.2001р. та
№ 1А від 08.05.2001р. про списання податкового боргу відповідно
у сумі 4743744,58 грн. та 182661,60 грн.
Залишок податкового боргу у сумі 2418823,54 грн. був
розстрочений відповідно до рішення № 1/240 та договору № 1/240
від 08.05.2001р. про розстрочення податкового боргу.
З 01.10.2001р. набрала чинності ст. 8 Закону України № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до п. 8.1 якої активи платника податків,
що має податковий борг, передаються у податкову заставу, яка
виникає згідно з законом та не потребує письмового оформлення.
В силу ст. 1 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, податковим боргом (недоїмкою)
вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних
санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником
податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку,
але не сплачене у встановлений строк (пп. 1.3);
Способом забезпечення податкового зобов'язання платника
податків, не погашеного у строк, є податкова застава (п. 1.17).
На момент набрання чинності ст. 8 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
строк
сплати розстрочених сум, зазначений в рішенні та договорі про
розстрочення податкового боргу, не настав, тобто, у позивача не
виникло зобов’язань щодо сплати реструктурованої суми.
Порушень щодо строків сплати чергових часток реструктурованого
податкового боргу відповідачем у акті перевірки не встановлено.
З акту перевірки та акту додаткової перевірки вбачається, що
станом на момент перевірки підприємства заборгованості по
платежам до бюджету немає, по особовому рахунку лічиться
переплата у сумі 169362 грн. (стор. 5 акту перевірки). Стан
розрахунків по платежах до бюджету за 2000, 2001 роки та 9
місяців 2002 року наведений на стор.7 акту, відповідно до якого
станом на 01.01.2002р., на 01.10.2002р. податковий борг
підприємства складав 0 (нуль) грн.
За таких обставин, ДПІ необґрунтовано застосувала до позивача
штрафні санкції передбачені пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову від
10.12.2003р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
правомірною та підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Синельниківської об’єднаної держаної податкової
інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову від 10.12.2003р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 27/112 Господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.