ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.03.2004 Справа N 25/330
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Росичі”
на постанову від 22.10.2003р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 25/330 Господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Дарницькому районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Росичі”
про стягнення коштів
За участю представників сторін:
позивача – Шевченко В.М., за довіреністю
відповідача – Шестопалов Р.М., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва
звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Росичі” про стягнення 208727 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2003р. у справі
№ 25/330 (суддя Муравйов О.В.), яке залишено без змін постановою
від 22.10.2003р. Київського апеляційного господарського суду
(колегія суддів В.В.Шипко, С.В.Сотніков, С.О.Алданова) позов
задоволено: стягнуто з ТОВ “Росичі” в доход держави 208727 грн.;
стягнуто з ТОВ “Росичі” до Державного бюджету 1700 грн.
державного мита.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Росичі” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову від 22.10.2003р. Київського
апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким
відмовити податковій інспекції в задоволенні позовних вимог.
04.03.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалася перерва до 11.03.2004р.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2002р. між сторонами
було укладено договір № 6 про зберігання та реалізацію
конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність
держави, відповідно до якого відповідач зобов'язався виконати
для позивача послуги, пов'язані із транспортуванням, зберіганням
та реалізацією майна, що знаходиться на обліку у позивача.
Представниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та ТОВ “Росині”
26.06.2002р. був складений акт прийому-передачі
товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого товариству
“Росині” передано на відповідальне зберігання 22686 пар взуття
вартістю 1152373 грн.
На складі відповідача сталася пожежа. Актом інвентаризації
товарно-матеріальних цінностей складений за участю представників
позивача і відповідача встановлено, що пожежею повністю знищено
взуття на загальну суму 89181 грн., частково згоріло і залито
водою, внаслідок ліквідації пожежі, взуття на загальну суму
41832 грн., а також залито водою і не підлягає відновленню
взуття вартістю 77714 грн. Всього пошкоджено товару на загальну
суму 208727 грн. Акт інвентаризації підписаний з боку
відповідача без зауважень.
За таких обставин, господарським судом задоволено позов про
стягнення з відповідача 208727 грн. на підставі ст. 161, 413,
416 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Колегія суддів зазначає, що ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на
господарський суд покладено обов’язок щодо всебічного, повного і
об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності керуючись законом.
Однак, при вирішення спору судами не перевірено доводи
відповідача про те, що справа стосовно реалізації майна № 25/297
слухалась Київським господарським судом 11.10.2002року. та
прийнято рішення щодо реалізації майна в доход держави, після
чого 04.03.2003р. був виданий наказ на примусове виконання
рішення, та направлений до виконання Відділу ДВС Дарницького РУЮ
м. Києва. 21.04.2003р. між заявником та відділом ДВС Дарницького
РУЮ м. Києва, на виконання Генерального договору від
09.01.2002р. було укладено договір № 1 за яким відділ ДВС
Дарницького РУЮ м. Києва доручив Заявнику реалізувати майно на
яке звернуто стягнення. 21.04.було складено акт прийому передачі
майна. Тобто, як зазначає заявник, з 21.04.2003р. у нього
виникли договірні зобов’язання щодо зберігання та реалізації
майна перед відділом ДВС Дарницького районного управління
юстиції м. Києва, а не перед позивачем.
Вищевказані обставини не оцінювались судом при винесенні рішення
та постанови у справі, що свідчить про неповне дослідження
справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з цим судові рішення, як такі, що постановлені з
порушенням частини 1 ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають скасуванню, а справа –
передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Росичі” задовольнити частково.
Постанову від 22.10.2003р. Київського апеляційного
господарського суду та рішення Господарського суду м. Києва від
26.06.2003р. у справі № 25/330 скасувати.
Справу № 25/330 направити на новий розгляд до Господарського
суду м. Києва.