ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 23/100
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б.
Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову від 17 вересня 2003 року
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 23/100
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Запоріжжя
про Визнання недійсними податкових повідомлень ДПІ
від 20.05.2003 p.
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача: А.А.А. гол., Б.Б.Б. дов. від. 10.01.04.
від відповідача: В.В.В. д.№ 7163, Г.Г.Г. д.№ 7162
Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" у травні 2003р.
заявлений позов про визнання недійсними податкового
повідомлення-рішення ДПІ у H-ському районі м. Запоріжжя від
20.05.2003 № 0000072305/0/10651, яким позивачеві донараховано
120585 грн. податку на додану вартість та застосовані фінансові
санкції у розмірі 60293 грн. за несплату донарахованої суми
податку на додану вартість, та податкового повідомлення-рішення
ДПІ у H-ському районі м. Запоріжжя від 20.05.2003 №
0000592305/0/10652, яким позивачеві донараховано 279461 грн.
податку на додану вартість. Позовні вимоги обґрунтовані
відсутністю з боку позивача порушень вимог підпункту 5.1.2 пункту
5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки Товариство правомірно віднесло у липні
2002 року до складу податкового кредиту 400046 грн. - суми ПДВ,
підтверджені податковою накладною, одержаною від ТОВ "YYY",
відповідно до вимог підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29 липня 2003
р., ухваленим суддею Садовим І.В., позовні вимоги про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 20.05.2003 №
0000072305/0/10651, № 0000592305/0/10652 задоволені в повному
обсязі. Рішення суду мотивоване приписами підпункту 7.4.5 пункту
7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, з огляду на те, що
позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ
на підставі податкової накладної від 15.07.2002р. № 15/07/1,
одержаної від ТОВ "YYY" за угодою від 12.07.2002 № 12/07-2. Окрім
того, господарський суд, посилаючись на приписи підпункту 5.2.2
пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
дійшов висновку про те, що
Товариство на протязі 20 днів не отримало від податкової служби
відповіді на скаргу, якою оскаржувалось податкове
повідомлення-рішення рішення ДПІ у H-ському районі м. Запоріжжя
від 20.05.2003 № 0000072305/0/10651, і відповідно скаргу слід
вважати задоволеною.
Запорізький Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Юхименка О.В. та суддів Коробки Н.Д. і Радченко О.П. постановою
від 17 вересня 2003 року перевірене рішення Господарського суду
Запорізької області скасував, задовольнивши апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Запоріжжя. У
задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПІ від 20.05.2003 № 0000072305/0/10651, №
0000592305/0/10652 відмовлено з огляду на вимоги вимог підпункту
5.1.2 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки позивачем неправомірно
нарахований податок на додану вартість за операціями (придбання
художньої літератури вітчизняного виробництва), які звільнені від
оподаткування. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про
завищення позивачем суми податкового кредиту з огляду на вимоги
підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. У апеляційній постанові зазначено
про те, що податкова служба правомірно зменшила позивачеві
податковий кредит на суму 400046 грн., а також визнано, що
податкова накладна від 15.07.2002р. № 15/07/1 не містить усіх
необхідних реквізитів, передбачених вимогами пункту 7.2 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" вважає, що постанова
апеляційного господарського суду прийнята з порушенням
матеріального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати постанову у справі, залишити без змін рішення
господарського суду Запорізької області, яким задоволені позовні
вимоги товариства.. На думку позивача, апеляційний суд помилково
застосував до спірних правовідносин приписи підпункту 5.1.2 пункту
5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Товариство, обґрунтовуючи касаційну скаргу
приписами пункту 1.4 статті 1 та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті
3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
наголошує на тому, що він не є продавцем товару, який звільнений
від оподаткування податком на додану вартість. Товариство вважає,
що апеляційним судом невірно застосовані положення пункту 7.2
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і відповідно зауважує на тому, що податкова
накладна від 15.07.2002р. № 15/07/1 містить усі необхідні
реквізити. Позивач, посилаючись на приписи підпункту 5.2.2 пункту
5.2 статті 5 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
звертає увагу суду на те, що поки податкові зобов'язання
оскаржується, вони не є узгодженими і не можуть бути підставою для
корегування податкового кредиту.
Державна податкова інспекція у H-ському районі м. Запоріжжя
надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без
змін апеляційну постанову з мотивів, у ній викладених.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., пояснення представників позивача які підтримали
касаційну скаргу і заперечення представників відповідача,
перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки Запорізьким апеляційним господарським судом,
Вищий господарський суд України не вбачає підстав для задоволення
касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що податковим
повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у H-ському
районі від 20 травня 2003 № 0000072305/0/10651 позивачеві
донараховано 120585 грн. податку на додану вартість та застосовані
фінансові санкції у розмірі 60293 грн. за несплату донарахованої
суми податку на додану вартість, а податковим
повідомленням-рішенням ДПІ у H-ському районі м. Запоріжжя від
20.05.2003 № 0000592305/0/10652 донараховано 279461 грн. податку
на додану вартість.
Підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення ДПІ
став акт перевірки від 20 травня 2003 року № 397/23-521-23791056 у
якому відбито, що ТОВ "XXX" віднесено до податкового кредиту липня
2002 року 400046 грн. Судами також встановлено, що від'ємне
значення з ПДВ виникло від віднесення до податкового кредиту суми
ПДВ, нарахованої за закупівлю позивачем у ТОВ "YYY" книжок
вітчизняного виробництва на умовах угоди купівлі-продажу №12/07-2
з розрахунком векселями, що підтверджено актом передачі-приймання
векселів від 31.07.2002. Оскільки операції з продажу книжок
вітчизняного виробництва звільнені від оподаткування податком на
додану вартість, суми ПДВ визнані нарахованими помилково і
виключені з суми податкового кредиту. Порядок сплати податку на
додану вартість та його відшкодування визначений Законом України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№168/97-ВР від
3.04.1997 року з наступними змінами. За приписами підпункту 5.1.2
статті 5 названого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
звільнені від
оподаткування зазначеним податком операції з продажу товарів
вітчизняного виробництва. Згідно ж підпунктом 7.2.2 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у
податковій накладній, виписаній при здійсненні операції звільненої
від оподаткування, робиться напис "Без ПДВ" з посиланням на
відповідний підпункт статті 5 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Сторони
укладаючи угоди не вільні домовлятися про зміну порядку
оподаткування. Апеляційним судом ґрунтовно зроблений висновок про
те, що приписи чинного податкового законодавства не дають підстав
для віднесення до податкового кредиту, нарахованого без законних
підстав податку на додану вартість. Та обставина, що позивач
вважав свої дії правомірними не впливає на суть правового
висновку. Водночас колегія суддів зазначає, що описка у вчасно
направленій скаржникові відповіді податкового органу на скаргу,
подану останнім у порядку апеляційного оскарження, неправомірно
ототожнена місцевим судом з не направленням відповіді. А відтак є
помилковим посилання позивача на те, що за підсумками апеляційного
оскарження на підставі припису 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оспорюванні
податкові рішення -повідомлення не можуть бути підставою для
коригування податкового кредиту.
З огляду на зазначене не вбачається підстав для скасування чи
зміни переглянутої постанови апеляційної інстанції у цій справі.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суд від 17
вересня 2003 p. у справі № 23/100 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
Т.Гоголь