ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 14/254
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В.
суддів : Бур'янової С.С., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 23 грудня 2003 р.
у справі № 14/254
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до "YYY"
про стягнення заборгованості у сумі 49 308,92 грн. і
відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача А.А.А.
відповідача Б.Б.Б.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2003 р. позивач звернувся в господарський суд з вказаним
позовом, посилаючись на те, що 30.04.19998 р. між ним та
відповідачем було укладено договір оренди приміщення,
розташованого за адресою м. H-ськ, вул. Ч-ська, 88. У зв'язку з
тим, що орендоване приміщення знаходилось в незадовільному стані,
за згодою відповідача ТОВ "XXX" провело в ньому ремонтні та
опоряджувальні роботи на суму 2 785 грн., згідно кошторису № 1 та
на суму 14 917 грн. згідно кошторису № 2.
Угода про оренду цього ж приміщення від 01.06.1999 р. рішенням
арбітражного суду Івано-Франківської області від 22.08.2000 р.
визнана неукладеною, проте позивач продовжував користуватись
приміщенням, що свідчить про існування між сторонами договірних
правовідносин. На підставі ст. 272 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
просив
стягнути з відповідача понесені витрати на поліпшення орендованого
приміщення у сумі 49 308,92 грн., виходячи з того, що згідно
висновку експерта ринкова вартість приміщення після ремонту зросла
на 48 642, 25 грн. і ним було затрачено 666,67 грн. для
встановлення телефонної лінії.
30.12.2000 р. відповідачем на аукціоні без відома позивача було
продане орендоване приміщення ПП "ZZZ", після чого позивачеві було
заблоковано доступ у орендоване приміщення, незважаючи на
знаходження там його майна та документації. Такі дії відповідача
призвели до припинення діяльності позивача, втрати ділового
престижу та репутації, розірвання ділових зв'язків з партнерами,
чим заподіяно моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
28.10.2003 р. (суддя Булка В.І.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Івано-Франківського міського споживчого товариства на
користь ТОВ "XXX" 49 308,92 грн. матеріальних збитків, 50 000 грн.
відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 р. (головуючий- Д.Новосад, судді- О.Михалюк, Г.
Мельник) рішення господарського суду Івано-Франківської області
від 28.10.2003 р. скасовано та постановлено нове, яким у
задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить постанову
Львівського апеляційного господарського суду скасувати, залишивши
в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 р. без змін, а касаційну скаргу без задовлення.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 03.04.1998
р. між сторонами була укладена угода оренди приміщення,
розташованого за адресою: м. H-ськ, вул. Ч-ська, 86, терміном дії
з 01.06.1998 р. по 01.06.1999 р. (а.с.10).
01.06.1999 р. булав укладена наступна угода оренди цього ж
приміщення строком дії до 31.12.1999 р. (а.с.15). яка рішенням
господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2000 р.
(а.с.58) визнана неукладеною.
За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що
висновок господарського суду про продовження терміну угоди від
30.04.1998 р. на невизначений строк є помилковим.
Відповідно до ст. 272 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі проведеного з
дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на
відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше
не передбачено законом або договором.
Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна
відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться
відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем.
Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і
які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не
підлягає.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з відповідача
49 308,92 грн. визначених позивачем як відшкодування витрат,
зроблених для поліпшення орендованого приміщення суд апеляційної
інстанції правильно виходив з того, що згідно наданих позивачем
доказів відповідач надавав дозвіл лише на проведення ремонту
вартістю 2 785 грн., що підтверджується затвердженням ним
кошторису № 1 (а.с.11). Дані витрати були зараховані в рахунок
орендної плати.
Кошторис на виконання ремонтних робіт № 2 на суму 14 917 грн. з
відповідачем не погоджувався (а.с.12), будь-яких доказів проте, що
вказані ремонті роботи були проведені з дозволу орендодавця
позивач суду не надав, а тому підстави для стягнення зазначеної
суми з відповідача на підставі ст. 272 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
відсутні.
Крім того, визначення позивачем збитків у сумі 49 308,92 грн.,
виходячи з того, що саме на таку згідно висновку експерта зросла
ринкова вартість орендованого приміщення, не грунтується на
вимогах ч.2 ст.203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Також обгрунтовано судом апеляційної інстанції відмовлено у
стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди, оскільки в
матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності в діях
відповідача передбачених ст. 440-1 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
підстав для
стягнення з нього відшкодування моральної шкоди.
Доводи касаційної скарги не грунтуються на зібраних у справі
доказах та вимогах закону.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції всебічно і повно
з'ясовано всі фактичні обставини справи, належно оцінені докази,
що мали юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по
суті, правильно застосований матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, підстави для скасування оскаржуваної постанови
відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5 , 111-7 , 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 23 грудня 2003 р. № 14/254 - без змін.
Головуючий Л.В. Стратієнко
Судді С.С. Бур'янова
Л.В. Продаєвич