ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 08/244-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ТОВ “У”
скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 24.11.2003
року
у справі за позовом ВАТ “Х”
до ТОВ “У”
про стягнення 20 000 грн.
В С Т А Н О В И В:
у червні 2002 року ВАТ “Х” звернулось до суду з позовом про
стягнення з ТОВ “У” 20 000 грн. сплачених ним, як майновим
поручителем на виконання зобов‘язань відповідача перед Державним
інноваційним фондом України по договору від 17.12.1997 року,
№ 6397-28/53.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2003
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського від 24.11.2003 року позов задоволено.
Непогоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями
відповідач подав касаційну скаргу у якій просить рішення суду
першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, як
такі що суперечать положенням діючого законодавства України та
прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
відмовити.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що
скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
За умовами укладеного 17.12.1997 року договору з Державним
інноваційним фондом України відповідачу надано кредит, який він
зобов‘язався повертати здійснюючи періодичні платежі на протязі
1999 – 2000 років. У забезпечення повернення кредиту позивачем
було надано у заставу майно згідно договору від 25.11.1997 року,
на яке і було звернено стягнення за виконавчим написом нотаріуса
від 06.11.2000 року.
05.11.2002 року відбулись прилюдні торги з реалізації
заставленого майна і отримана на торгах сума була перерахована
на часткове погашення заборгованості відповідача перед Державним
інноваційним фондом України.
Виконавши свої зобов‘язання майнового поручителя і погасивши
борг відповідача перед фондом позивач вправі в силу ст. 193 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
вимагати, уже на правах кредитора стягнення
сплаченої суми з відповідача, а тому суд першої інстанції і
апеляційний суд правомірно постановили про задоволення позову і
підстав для скасування судових рішень з наведених у касаційній
скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-3, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2003
року, без змін.