ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
11.03.2004                                Справа N 8/279
 
         Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
 
                    головуючого Першикова Є.В.
              суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
 
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "XXX"
 
на постанову від 05.11.03 p.
Харківського апеляційного господарського суду
 
у справі №8/279
господарського суду Полтавської області
 
за позовом ВАТ "XXX"
 
до Управління Пенсійного фонду України у H-ському районі
 
про   визнання недійсним рішення
 
                 за участю представників сторін:
 
позивача: А.А.А. (дов. №28/261 від 20.02.04 p.)
відповідача: Б.Б.Б. (дов. №655 від 16.02.04 p.)
 
У слуханні справи оголошувалась перерва до 11.03.04 p.
 
Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя  Плеханова
Л.Б.)    від   21.08.03   позов   задоволено   з   посиланням   на
обгрунтованість позовних вимог.
 
Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського
суду у складі:  головуючого Карбань І.С.,  суддів:  Івакіної В.О.,
Твердохліба А.Ф.  від 05.11.03  рішення  місцевого  господарського
суду скасовано, в позові відмовлено.
 
ВАТ "XXX" звернулось до  Вищого  господарського  суду  України  із
касаційною   скаргою   на   постанову   Харківського  апеляційного
господарського  суду,  вважаючи,  що   дана   постанова   прийнята
внаслідок    неправильного    застосування   та   порушення   норм
матеріального права, а тому просить її скасувати, справу направити
на новий розгляд.
 
Колегія суддів  Вищого  господарського  суду України,  розглянувши
касаційну скаргу ВАТ "XXX" на постанову Харківського  апеляційного
господарського суду,  заслухавши представників сторін, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а
також правильність застосування норм матеріального права відзначає
наступне:
 
Господарським судом  при  розгляді  справи  було  встановлено,  що
рішенням  №73  від  18.06.03 Управління Пенсійного фонду України у
H-ському районі до ВАТ "XXX" було застосовано штрафну  санкцію  за
порушення  граничних  строків  сплати  узгодженого  зобов'язання у
розмірі 43233,60 грн. за період 2002-2003 років.
 
В період з 07.04.00 по 05.03.03  господарським  судом  Полтавської
області  розглядалась  справа  №10/69  про  визнання банкрутом ВАТ
"XXX".  Ухвалою  від  07.04.00   було   накладено   мораторій   на
задоволення   всіх  вимог  кредиторів  ВАТ  "XXX"  за  всіма  його
зобов'язаннями,  строки виконання яких настали станом на  03.04.00
згідно  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
Відповідно до    ст.1    Закону    України    "Про     відновлення
платоспроможності  боржника    або    визнання    його  банкрутом"
( 2343-12  ) (2343-12)
         мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення
виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків  і  зборів (обов'язкових платежів),  строк виконання яких
настав  до  дня  введення   мораторію,   та   зупинення   заходів,
спрямованих   на   забезпечення   виконання   цих  зобов'язань  та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
 
Відповідно до ст.12 цього  ж  Закону  ( 2343-12  ) (2343-12)
          мораторій  на
задоволення  вимог кредиторів поширюється на зобов'язання,  строки
виконання яких настали до подання заяви про порушення  справи  про
банкрутство.   Мораторій   вводиться  на  задоволення  всіх  вимог
кредиторів, крім випадків, передбачених цим Законом.
 
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
 
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших
документів,   за   якими   здійснюється  стягнення  відповідно  до
законодавства;
 
не нараховуються   неустойка   (штраф,   пеня),   інші   фінансові
(економічні)   санкції   за  невиконання  чи  неналежне  виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків  і  зборів
(обов'язкових платежів).
 
Мораторій на   задоволення  вимог  кредиторів  не  поширюється  на
виплату  заробітної   плати,   аліментів,   відшкодування   шкоди,
заподіяної  здоров'ю та життю громадян,  авторської винагороди,  а
також на задоволення вимог кредиторів,  що  виникли  у  зв'язку  з
зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника
та санації.
 
Після закінчення дії мораторію на задоволення вимог  кредиторів  у
зв'язку   з  закінченням  або  достроковим  припиненням  процедури
санації або ліквідаційної процедури  чи  затвердження  арбітражним
судом мирової угоди неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих
збитків,  які боржник  зобов'язаний  був  сплатити  кредиторам  за
грошовими  зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і
зборів (обов'язкових платежів),  можуть бути заявлені до сплати  в
розмірах,  які  існували на дату введення мораторію,  якщо інше не
передбачено цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
З урахуванням  вищезгаданих  норм  права  господарські  суди   при
розгляді даної справи повинні були визначити правовідносини сторін
по справі,  а також витребувати у відповідача пояснення та  докази
за  який саме період визначено борг по сплаті збору на обов'язкове
державне пенсійне  страхування  з  урахуванням  дії  та  наслідків
мораторію.
 
Вищезазначені питання  мають  значення  для  правильного вирішення
спору та  належної  правової  оцінки  спірних  правовідносин,  які
склалися між сторонами.
 
Недотримання судом  першої  та  апеляційної  інстанції вимог ст.43
Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          щодо
повноти   з'ясування  обставин  справи  свідчить  про  неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права.
 
Відповідно до ч.2 ст.111-5  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна
інстанція  перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні або постанові суду.
 
Оскільки, відповідно до ч.2 ст.111-7  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
касаційна інстанція не має права встановлювати обставин справи, та
зважаючи,  що останні встановлені та  досліджені  неповно,  справа
підлягає  передачі  на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
 
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
 
                           ПОСТАНОВИЛА
 
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити.
 
Рішення господарського суду Полтавської області від 21.08.03 p. та
постанову   Харківського   апеляційного  господарського  суду  від
05.11.03 p.  у справі №8/279 скасувати, справу №8/279 направити на
новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
 
Головуючий Є. Першиков
Судді :    Г.Савенко
           І.Ходаківська