ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2004                                Справа N 6/166-03-3760

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ВАТ “Енергопостачальна компанія “О”

скаргу

на постанову                 Одеського апеляційного

                             господарського суду від 21.10.2003

                             року

у справі за позовом          СВК “Р”

до                           ВАТ “Енергопостачальна компанія “О”

про   стягнення 22 157,19 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

У  травні  2003 року сільськогосподарський виробничий кооператив

“Р” звернувся до суду з позовом про стягнення з ВАТ “О” 22157,19

грн.  у  відшкодування збитків, завданих господарству  внаслідок

неправомірного відключення від енергопостачання.

Заявою  від  11.06.2003  позивач збільшив  свої  вимоги  і  крім

завданих  господарству  збитків просив  стягнути  з  відповідача

п’ятикратну  вартість недовідпущеної електричної енергії  згідно

ст. 24 Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
        ,  що

складає 61563,41 грн.

Рішенням  господарського суду Одеської області  від  12.08.2003,

залишеним    без   змін   постановою   Одеського    апеляційного

господарського суду від 21.10.2003 позов задоволено  частково  у

сумі  50969  грн. та зобов’язано відповідача поновити постачання

електроенергії.

У  касаційній  скарзі  відповідач  посилається  на  помилковість

висновків  суду  першої  і  апеляційної  інстанцій,  неправильну

правову  оцінку обставин справи і просить рішення  та  постанову

скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши  суддю-доповідача,  пояснення  представників  сторін,

перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги  судова

колегія  не  вбачає  підстав  для  її  задоволення,  виходячи  з

наступного.

Згідно   ст.   24   Закону   України   “Про   електроенергетику”

( 575/97-ВР  ) (575/97-ВР)
        ,  енергопостачальники  зобов’язані  забезпечити

надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій

та договорів.

При   цьому,  у  разі  переривання  електропостачання   з   вини

енергопостачальника   останні  несуть   відповідальність   перед

споживачами електричної енергії у розмірі п’ятикратної  вартості

недовідпущеної електричної енергії.

Відповідно  до  умов  укладеного сторонами договору  №  169  від

31.05.2002 (п. 4) відповідач вправі припинити енергопостачання у

разі  відсутності  оплати  за  електричну  енергії,  після  дати

розрахунку,  попередивши споживача письмово  (телефонограмою)  з

відміткою про вручення про дату і час відключення.

Відповідач  вправі  припинити чи обмежити енергопостачання  і  у

інших  випадках передбачених законодавством, зокрема п. 8 Правил

користування   електричною  енергією,  затверджених   постановою

Національної комісії регулювання електроенергетики  України  від

31.07.1996,   №   28,  зі  змінами,  внесеними  постановою   від

22.08.2002, № 928.

Зазначеними   Правилами  передбачено  обов’язкове   попередження

споживача про припинення енергопостачання не пізніше ніж за  три

робочих  дні  і  можливість  припинення  постачання  електричної

енергії  у  разі несплати за електричну енергію у терміни  і  за

умов,  передбачених  у  договорі та у разі  інших  технологічних

порушень.

Із  наявних  у  справі  матеріалів вбачається,  а  ця  обставина

відповідачем  і  не  оспорюється, що  за  період  2000-2003  рр.

заборгованості в оплаті за електричну енергію позивач не мав,  а

тому   з   підстав  несплати  за  електричну  енергію  припиняти

енергопостачання відповідач був не вправі.

Заборгованість  до 2000 р. утворилась до створення  кооперативу,

поза межами дії договору № 169, погашалась позивачем добровільно

без узгодження термінів платежів і також не могла бути підставою

для припинення постачання електричної енергії.

Достовірних даних про те, що позивач попереджався за три робочих

дні  про припинення енергопостачання чи мав істотні технологічні

порушення,   які   б   давали   право   на   відключення    його

енергоустановок  у  справі  немає,  а  тому  за  таких  обставин

місцевий господарський і апеляційний суди прийшли до правильного

висновку  про  безпідставність і порушення відповідачем  порядку

припинення   енергопостачання,  обгрунтовано   постановили   про

стягнення   п’ятикратної  вартості  недовідпущеної   електричної

енергії  у  межах  строку  давності  і  підстав  для  скасування

постановлених по праві судових рішень з наведених  у  касаційній

скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

Враховуючи    наведене,   керуючись   ст.ст.    111-9,    111-11

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 21.10.2003 р., без змін.