ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 5/2101-23/293
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. Р-ська
на постанову від 03.11.03 p.
Львівського апеляційного господарського суду
у справі №5/2101-23/293
господарського суду Львівської області
за позовом Дочірнього підприємства P-ське спеціалізоване
управління №X1 ВАТ "XXX"
до ДПІ у H-ському районі м. Р-ська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Поліщук
В.Ю.) від 04.03.03 позов задоволено, визнано недійсним податкове
рішення - повідомлення ДПІ у H-ському районі м. Р-ська
№23770/10/23-2 від 31.07.02 в частині визначення (застосування)
штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17296 грн. Рішення мотивоване
обгрунтованістю позовних вимог.
Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського
суду у складі: головуючого Бобеляка О.М., суддів: Зданкевича З.І.,
Орищина Г.В. від 03.11.03 рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
ДПІ у H-ському районі м. Р-ська звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою на постанову
Львівського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана
постанова прийнята внаслідок неправильного застосування та
порушення норм матеріального права, а тому просить її скасувати, в
позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. Р-ська на постанову
Львівського апеляційного господарського суду, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального права відзначає
наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, спірним податковим
повідомленням- рішенням до платника податків застосовані штрафні
санкції на підставі ст.1 Указу Президента України №436/95 від
12.06.95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
(із змінами і доповненнями)
та ст.1 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 01.06.00 ( 1776-14 ) (1776-14)
(із змінами і
доповненнями), оскільки перевіркою дотримання порядку ведення
операцій з готівкою (акт від 30 липня 2002 року) було встановлено
несвоєчасне оприбуткування готівки, в зв язку з тим, що
підприємство отримало готівку з банку по чеку №300393 01.12.00 в
сумі 652 грн., а оприбуткувало ці кошти прибутковим касовим
ордером №44 04.12.00.
Колегія суддів зазначає, що статтею 1 Указу Президента України
№436/95 від 12.06.95 (в редакції від 07.09.01 ( 802/2001 ) (802/2001)
) "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
встановлено, що у разі порушення
юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -
громадянами України, іноземними громадянами та особами без
громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також
постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або
частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з
регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються
Національним банком України, до них застосовуються фінансові
санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне
та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у
п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Але на момент
здійснення підприємством правопорушення (01-04.12.00) згадана
стаття Указу діяла в редакції від 26.07.00 ( 920/2000 ) (920/2000)
(відповідно до якої у разі порушення юридичними особами всіх форм
власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними
громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами
підприємницької діяльності, а також постійними представництвами
нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється
підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у
національній валюті, що встановлюються Національним банком
України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу,
зокрема, за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах
готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Оскільки виявлене ДПІ порушення мало місце коли діяв Указ
Президента України №436/95 від 12.06.95( 436/95 ) (436/95)
в редакції від
26.07.00 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки" ( 920/2000 ) (920/2000)
, Державна податкова
інспекція не має права застосувати штрафні санкції за Указом
Президента України №436/95 від 12.06.95 ( 436/95 ) (436/95)
в редакції від
07.09.01 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки" ( 802/2001 ) (802/2001)
.
Відповідно до ст.58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Закони та
інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім
випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність
особи.
Стаття 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначає, що
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші
нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України
і повинні відповідати їй, а норми Конституції України є нормами
прямої дії.
Пунктом 2 рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р.
( v001p710-99 ) (v001p710-99)
щодо офіційного тлумачення частини першої ст.58
Конституції України передбачено, що принцип, закріплений у ч.1
ст.58 Конституції України "треба розуміти так, що дія
нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання
цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до
події, факту застосовується той закон або інший
нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали
місце".
Таким чином, Конституційний суд не допускає в будь-якому випадку
зворотної дії законів, якими встановлюється відповідальність за
дії осіб, на момент вчинення яких такої відповідальності не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що рішення та постанова господарських судів по
даній справі відповідають законодавству і підстав для їх
скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. Р-ська залишити без
задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.11.03 p. у справі №5/2101-23/293 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська