ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 справа N 3/350/27
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Ніжинської ОДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003
у справі № 3/350/27
господарського суду Чернігівської області
за позовом ТОВ ВКФ "Н"
до Ніжинської ОДПІ
про повернення надміру сплачених
податків
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Чернігівської області суду від
11.09.2003 у справі № 3/350/27, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2003 позов
задоволено частково: зобов'язано Ніжинську ОДПІ зарахувати
сплачені позивачем кошти в рахунок погашення зобов'язань з податку
на додану вартість у сумі 4 268, 09 грн. та з податку на прибуток
у сумі 1 936, 07 грн., всього в сумі 6 222, 16 грн. В решті позову
відмовлено.
У касаційній скарзі Ніжинська ОДПІ просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2003,
рішення господарського Чернігівської області суду від 11.09.2003 у
справі № 3/350/27 та прийняти нове рішення, яким відмовити у
позові, посилаючись на незастосування господарським судом
апеляційної інстанції норм ст. 15 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ, якою передбачено, що повернення надміру сплачених
платежів можливе лише в межах 1095 днів з моменту такої надмірної
сплати.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого
представника в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки господарським судом апеляційної
інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
Ніжинською ОДПІ було проведено перевірку підприємства позивача з
питань дотримання вимог податкового законодавства за період з
ІІ-го кварталу 1997 р. по ІV-й квартал 1997 р., 1998 р. та дев'ять
місяців 1999 р., за наслідками якої складено акт № 23-109/58 від
28.01.2000.
На підставі вказаного акту Ніжинською ОДПІ було донараховано
податки та застосовано фінансові санкції, про що прийняті рішення
Ніжинської ОДПІ від 31.01.2000 про застосування та стягнення
фінансових санкцій.
На виконання вищезазначених рішень Ніжинської ОДПІ було сплачено
позивачем та вилучено відповідачем 8 500 грн. коштів позивача, про
що свідчить довідка Ніжинського відділу податкової міліції від
14.06.2000.
Вимоги суду щодо надання розшифровки даної суми відповідачем не
виконані, не надано і будь-які документи в підтвердження або
спростування цієї суми.
Господарськими судами встановлено, що кошти в сумі 6 222, 16 грн.
(сплачені позивачем та вилучені відповідачем) не зараховано на
особовому рахунку позивача.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зарахування сплачених
позивачем коштів в сумі 6 222, 16 грн. в рахунок погашення
зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток,
господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що
вищезазначені кошти є надміру сплаченими податками, які підлягають
поверненню позивачу.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
В порушення вимог вищевказаної норми Господарського процесуального
кодексу України господарські суди попередніх інстанцій неповно
з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, не дали оцінки всім доказам у справі.
Так, господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено
предмет позову, не взято до уваги, що в заяві про уточнення
позовних вимог від 08.08.2002 № 12 (а.с. 41) позивач просив
зарахувати 8 500 грн. для погашення податкової заборгованості по
акту документальної перевірки (при цьому не зазначивши по якому
саме акту перевірки і по яким конкретно податкам). Також,
господарськими судами не надано будь-якої оцінки доводам
відповідача про часткове списання податкової заборгованості,
нарахованої за спірний період, відповідно до ст. 18 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, господарськими судами не надано будь-якого
обгрунтування висновку про те, що кошти в сумі 6 222, 16 грн. є
сумою надмірно сплаченого податку, не взято до уваги, що ці суми
були сплачено і вилучено на підставі рішень Ніжинської ОДПІ про
застосування та стягнення фінансових санкцій від 31.01.2000; не
досліджено питання про оскарження вищезазначених рішень ДПІ
позивачем до господарського суду, хоч відповідні докази
знаходяться в матеріалах справи.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи, що є підставою для
скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права Украєни
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ніжинської ОДПІ задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 19.11.2003 та рішення господарського Чернігівської області
суду від 11.09.2003 у справі № 3/350/27, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.