ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 3/173
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Свердловську Луганської області
касаційну скаргу
на постанову від 28.10.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 31
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "І", м. Свердловськ
до - Відділення Державного казначейства у
м. Свердловську Луганської області;
- Державної податкової інспекції у
м. Свердловську Луганської області
про стягнення бюджетної заборгованості з
бюджетного відшкодування податку на
додану вартість та процентів в сумі 883
632,86 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.09.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 28.10.2003р., по справі № 31 позов
задоволене повністю; стягнуте з Державного бюджету України на
користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість за травень 2003 року в сумі 874 741, 00 грн., проценти за
період з 19.06.2003р. по 24.07.2003р. в сумі 882 009 грн. та
проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість
по декларації за травень 2003 р. за період з 31.07.2003 р. по
01.09.2003 р. в сумі 6495,59 грн.; стягнуте з відповідача-2 на
користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 1700 грн. і на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську Луганської області
просить скасувати частково постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 07.10.2003 року в сумі процентів в розмірі
6 495, 59 грн., посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права, а саме пп. 4.4.2 п. 4.4 ст.
4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 6.3
Порядку відшкодування податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
,
затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації,
Державного казначейства України від 2 липня 1997р. № 209/72.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що постанова
апеляційної інстанції, якою залишене без змін рішення суду першої
інстанції, ґрунтується на всебічному і повному встановленні всіх
обставин справи, яким дана належна юридична оцінка, а висновки
суду базуються на правильному застосуванні норм діючого
законодавства про оподаткування, норми матеріального та
процесуального права не порушено.
Відповідачі 1 та 2 не скористалися процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що спільне підприємство з іспанським
інвестором "І", м. Свердловськ Луганської області, надало
Державній податковій інспекції у м. Свердловську Луганської
області податкову декларацію з податку на додану вартість та
розрахунок експортного відшкодування за травень 2003 року в
строки, встановлені діючим законодавством. Сума бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість становить 882 009 грн.
00 коп. і процентів у зв'язку з несвоєчасним бюджетним
відшкодуванням в сумі 1623 грн. 86 коп. за період з 01.08.2003р.
по 08.08.2003р.
Відповідно до умов ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач збільшив суму позовних вимог,
звернувшись з клопотанням від 20.08.2003р. Відповідно до
клопотання позивача розмір позовних вимог, за рахунок збільшення
процентів на час звірення розрахунків, становить загальну суму 888
504 грн. 45 коп. , що складається з бюджетної заборгованості з ПДВ
- 882 009 грн. 00 коп. , та процентів, що нараховані на бюджетну
заборгованість за період з 31.07.2003 р. по 01.09.2003 р. з ПДВ в
сумі 6 495 грн. 45 коп.
Пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р.
№ 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
із
подальшими змінами і доповненнями передбачено, якщо за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України, протягом місяця,
наступного за звітним періодом.
За змістом пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування здійснюється шляхом
перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.
Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації
за звітний період.
Згідно приписів п. 8.1 ст. 8 вищезазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт)
і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Пунктом 8.6 ст. 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що
розрахунок експортного відшкодування подається разом з декларацією
з податку на додану вартість за відповідний звітний період;
експортне відшкодування здійснюється протягом 30 днів, наступних з
дня подання розрахунку експортного відшкодування.
Згідно пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою ставкою
обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території України.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за
межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою вантажною
декларацією.
В підтвердження факту вивезення товару за межі митної території
України позивачем до матеріалів справи додані належним чином
оформлені копії вантажних митних декларацій з відмітками про
фактичний перетин вантажем митного кордону України, платіжні
доручення, які підтверджують факт сплати податку на додану
вартість в ціні придбаної і в подальшому експортованої продукції.
Наданий до матеріалів справи акт звірки розрахунків від
01.09.2003р., свідчить про те, що сума ПДВ та процентів на день
розгляду справи не відшкодована, проте підтверджена і заявлена
сума, яка підлягає відшкодуванню, та факт існування бюджетної
заборгованості.
Згідно Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти в розмірі 120 відсотків від облікової ставки
Національного банку України, встановленої на день її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку
має право у будь - який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутись з позовом про стягнення коштів бюджету,
у тому числі суми нарахованих процентів.
Суди дійшли правильного висновку, що позивач правомірно звернувся
до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з
податку на додану вартість, за травень 2003р. в сумі 882 009 грн.
00 коп. , процентів за період з 31.07.2003р. по 01.09.2003р. в
сумі 6495,59 грн. та обґрунтовано задовольнили позов.
Відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами
Державного казначейства України за висновками податкових органів
або за рішенням суду, згідно з р. 4 Сумісного Наказу Державної
податкової адміністрації України та Державного казначейства
України № 200/86 від 21.05.2001р. "Про затвердження змін та
доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість"
( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України
08.06.2001р. № 489/5680.
Податковий орган зобов'язаний надати висновки не пізніше за 5
робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану
вартість, встановленого чинним законодавством. На підставі цих
документів органи Державного казначейства перераховують кошти з
Державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні.
Перший відповідач висновок від Державної податкової інспекції у м.
Свердловську не отримував, тому проведення бюджетного
відшкодування з Державного бюджету України не було здійснено.
Колегія суду не бере до уваги довід ДПІ про зміну форми декларації
як не заснований на законодавстві, зокрема Законі України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Законі України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, з огляду на таке.
Абзацом другим пункту "з" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбаченої що форми обов'язкової податкової звітності (податкові
декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним
(керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати
нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового
платежу).
Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою,
якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена
центральним керівним органом контролюючого органу, збільшує або
зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з
такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів
його складання.
Діюча форма податкової декларації з податку на додану вартість, не
відповідає даній вимозі. Зокрема, в діючій формі декларації
відсутні рядки, які передбачали б норми і зміст статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, щодо
проведення відшкодування ПДВ протягом місяця, наступного після
подачі декларації. Податкова декларація, з додатковим рядком
декларування, що подана позивачем до ДПІ у м. Свердловську,
відповідає нормам і змісту Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Також, колегія суду вважає безпідставними і такими, що суперечать
вимогам Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, посилання відповідача-2 на п. 6.3 "Порядку
відшкодування податку на додану вартість" ( z0263-97 ) (z0263-97)
від
02.07.1997 р. № 209/72 відносно нарахування процентів лише після
повного перерахування коштів бюджету, оскільки п. 6.3 наведеного
порядку суперечить пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Крім того, норма
вищенаведеного порядку не може звужувати норму Закону, яка
наділена більшою юридичною силою. На підставі ч. 3 ст. 1 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
механізм
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів" і пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
законами України, крім законів про оподаткування. Порядок сплати
ПДВ, порядок віднесення сплаченого ПДВ до податкового кредиту,
порядок повернення ПДВ та інші питання, що стосуються ПДВ, чітко
урегульовані Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, рішення судами попередніх судових інстанцій прийняте
на підставі законодавства та матеріалів справи.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську
Луганської області від 25.11.2003 року № 12763/10 на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2003 року у
справі № 31 залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 28.10.2003 року у справі № 31
- без змін.