ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.03.2004 Справа N 2/89а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському
районі м. Донецька
на постанову від 06.11.2003р. Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 2/89а Господарського суду Донецької області
за позовом Державного підприємства Шахта “Петровська”
до Державної податкової інспекції у Петровському
районі м. Донецька
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – Шереніна Г.М., за довіреністю Фунжий О.О., за
довіреністю
ВСТАНОВИЛА:
Державне підприємство шахта “Петровська” м. Донецьк звернулося
до господарського суду Донецької області з позовною заявою до
Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від
24.02.2003р. № 0000052650/0 76-26-00174786/2482/10 щодо
визначення податкового зобов'язання по податку на додану
вартість у сумі 417895 грн. 50 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2003р.у
справі № 2/89а (суддя Ханова Р.Ф.), яке залишено без змін
постановою від 06.11.2003р. Донецького апеляційного
господарського суду (колегія суддів Агапов О.Л., Алеєв І.В.,
Величко Н.Л.) позовні вимоги Державного підприємства Шахта
“Петровська” задоволені.
Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду
Донецької області від 15.05.2003р. у справі № 2/89а та постанову
від 06.11.2003р. Донецького апеляційного господарського суду і
прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних
вимог.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в основу повідомлення -
рішення, що оспорювалось, покладений акт про результати
перевірки позивача за період з 01.12.2001р. по 01.01.2003р. від
20.02.2003р. № 8/26-03.
Відповідно до висновків акту перевірки, як вважає ДПІ, відбулося
заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість
за рахунок несвоєчасного та неповного відображення у
бухгалтерському та податковому обліку оплати векселів товаром
(вугіллям) ТОВ "Інтер-Інвест”.
Податкові зобов'язання були нараховані на вартість отриманих
шахтою векселів. У січні 2002р. позивачем від ТОВ “Інтер -
Інвест” були прийняті до платежу за актами приймання-передачі
векселі на суму 579 988 грн., у лютому 2002р. - на суму 641 597
грн. 89 коп.
У січні 2002р. згідно договору від 07.12.2001р. № 54 позивачем
були отримані грошові кошти у вигляді попередньої оплати за
вугілля у сумі 1050000грн., у тому числі ПДВ у сумі 175000 грн.
та на цю суму відвантажене вугілля. Наведена операція
відображена у книзі продажу.
У лютому 2002р. позивач одержав від ТОВ “Інтер-Інвест” попередню
оплату у сумі 920 000 грн., у тому числі ПДВ - 153 333 грн.
Вугілля відвантажене на суму 821 642 грн. 08 коп. Податкові
зобов'язання по ПДВ сформовані в межах суми попередньої оплати у
розмірі 153 333 грн., що відображене у податковому обліку.
Погашення векселів, одержаних позивачем у січні та лютому
2002р., почалось з.03.2002р. шляхом відвантаження вугілля з
нарахуванням ПДВ на вартість відвантаженого вугілля у
відповідності до п. 4.8 ст. 4 Закону “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У серпні 2002р. позивачем прийняті до оплати векселі на суму 450
000 грн., які на час перевірки та на час розгляду справи не
погашені. В акті перевірки не зазначено, у чому саме полягає
порушення несвоєчасного та неповного відображення цих операцій у
податковому та бухгалтерському обліку.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 п. 4.8 ст. 4
Закону “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі
коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт,
послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1
статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань
покупця, надане такому платнику податку у формі простого або
переказного векселя або інших боргових інструментів (далі -
вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою
оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг)
без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого
векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких
товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів,
нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу
такого векселя.
У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя
зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового
погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування
є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без
врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя,
а за процентними векселями – договірна вартість таких товарів
(робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або
таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя
(ч. 2 п. 4.8).
Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані,
але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових
зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку,
незалежно від видів операцій, по яких такі векселі
використовуються (ч. 3 п. 4.8).
Таким, чином необґрунтованим є твердження ДПІ в касаційній
скарзі, що відповідач неправомірно сформував податкові
зобов’язання у момент відвантаження вугілля, а не в момент
оприбуткування векселів, які на думку ДПІ є товаром.
Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товари - це матеріальні та
нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що
використовуються у будь - яких операціях, крім операцій з їх
випуску (емісії) та погашення.
Як свідчать матеріали справи, у спорі, що розглядався, має місце
погашення векселів, які раніше були емітовані позивачем. Таким
чином, вексель у даному випадку не є товаром.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову від
06.11.2003р. Донецького апеляційного господарського суду
правомірною, та підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському
районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову від 06.11.2003р. Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 2/89а Господарського суду
Донецької області залишити без змін.