ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         Іменем України

11.03.2004                                 Справа N 2-20/11310-03           

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Першикова Є.В.,

суддів            Савенко Г.В.,

                  Ходаківської І.П.,

розглянувши

касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Ялті

на                постанову  від  29.10.2003р. Севастопольського

                  апеляційного господарського суду

у справі          №  2-20/11310-03  Господарського  суду

                  Автономної Республіки Крим

за позовом        Національного    виробничого    аграрного

                  об’єднання “Масандра”

до                Державної податкової інспекції у м. Ялті

про    визнання частково недійсним розпорядження

За участю представників сторін:

позивача – Чмарова Л.А., за довіреністю

відповідача – Соколов М.С., за довіреністю

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського  суду Автономної  Республіки  Крим  від

19.08.2003р. по справі № 2-20/11310-03 (суддя Луцяк  Л.І.),  яке

залишено  без змін постановою від 29.10.2003р. Севастопольського

апеляційного  господарського суду (колегія суддів  Т.П.  Фенько,

В.С.Голик,   В.І.   Гонтарь)  задоволено   позов   Національного

виробничого   аграрного  об’єднання  “Масандра”   про   визнання

недійсним розпорядження ДПІ в м. Ялта від 08.04.03р. №  15  “Про

внесення  змін  у визначену платником податків суму  податку  на

додану  вартість за результатами проведеної перевірки податкової

декларації з ПДВ” на суму 75105,00грн.

Державна  податкова  інспекція у м. Ялті  звернулася  до  Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить

скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим

від  19.08.2003р.  по справі № 2-20/11310-03  та  постанову  від

29.10.2003р. Севастопольського апеляційного господарського суду,

а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши    доводи,    викладені   в    касаційній    скарзі,

проаналізувавши  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин

справи  правильність  застосування судом норм  матеріального  та

процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга

не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно  ч.  2  п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про  податок  на

додану  вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         суми податку на додану вартість,

сплачені  (нараховані) платником податку у  звітному  періоді  у

зв'язку   з   придбанням  (спорудженням)  основних  фондів,   що

підлягають   амортизації,  включаються  до  складу   податкового

кредиту  такого звітного періоду, незалежно від строків введення

в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник

податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно  п.п.  8.2.1. Закону України “Про оподаткування  прибутку

підприємств”  ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         під терміном “основні  фонди”  слід

розуміти   матеріальні  цінності,  що  призначаються   платником

податку  для  використання у господарській  діяльності  платника

податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів  з

дати  введення  в експлуатацію таких матеріальних цінностей,  та

вартість  яких  поступово зменшується у зв'язку з  фізичним  або

моральним зносом.

Як  встановлено  господарським  судом,  позивачем  здійснювалися

реконструкція і ремонт відділення термообробки цеху витримки  та

обробки  вин  та  мансардного  поверху  винпідвалу,  при  цьому,

вказані  приміщення використовувались в господарській діяльності

підприємства  без  виводу з експлуатації  на  період  проведення

вказаних робіт. Закінчення будівельних робіт по реконструкції  і

капітальному  ремонту  об’єктів  основних  фондів  оформлювалися

актами  прийому виконаних робіт. Акти підписані обома сторонами,

з  видачею  податкових накладних, що засвідчують факт  придбання

платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, твердження податкової інспекції, що позивач включив

до  податкового  кредиту суми ПДВ по незавершеному  будівництву,

спростовуються  фактичними обставинами  справи,  що  встановлені

господарським судом першої та апеляційної інстанцій. Окрім того,

ч.  2  п.п.  7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок  на  додану

вартість”  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         чітко визначає, що суми ПДВ,  сплачені

платником податку у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних

фондів,   що  підлягають  амортизації,  включаються  до   складу

податкового   кредиту,   незалежно  від   строків   введення   в

експлуатацію основних фондів.

З  огляду  на  викладене, колегія суддів  вважає  постанову  від

29.10.2003р. Севастопольського апеляційного господарського  суду

законною  та обґрунтованою, і підстав для задоволення касаційної

скарги не вбачає.

Відповідно  до  ст.ст.  85, 111-5 Господарського  процесуального

кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         в судовому  засіданні  за  згодою

сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись,  ст.ст.  111-5, 111-9, 111-7,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу  Державної  податкової  інспекції  у  м.  Ялті

залишити без задоволення.

Постанову   від   29.10.2003р.  Севастопольського   апеляційного

господарського суду у справі № 2-20/11310-03 Господарського суду

Автономної Республіки Крим залишити без змін.