ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.03.2004 Справа N 2-16/8901-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 20.10.2003р.
у справі № 2-16/8901-03 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Керчинського державного міжрайонного
підприємства по забезпеченню паливом
населення, підприємств, установ і організацій
до Державної податкової інспекції в м. Керчі
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Дехтярьова М.А., за довіреністю
відповідача – Петросенко І.М., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
15-18.07.2003р. у справі № 2-16/8901-03 (суддя Омельченко В.А.),
яке залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 20.10.2003р. (колегія суддів Градова
О.Г., Голик В.С., Фенько Т.П. ) позовні вимоги задоволені;
визнано недійсним податкове повідомлення рішення Державної
податкової інспекції в м. Керчі № 582/26-20/011884797 від
21.09.2001р.
Державна податкова інспекція в м. Керчі звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим
від 15-18.07.2003р. у справі № 2-16/8901-03 та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
20.10.2003р., і прийняти нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позовних вимог.
25.03.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалася перерва до 25.03.2004р. на 10 год. 00хв.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено актом перевірки, позивачем станом на 06.05.2001р.
було перевищено граничний розмір річного об’єму розрахункових
операцій (200000грн.), встановлений постановою Кабінету
Міністрів України від 23.08.2000р. № 1336 для переведення
суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових
операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій, а саме отримано готівкою по
приходним касовим ордерам 206066,56грн.
Оскільки позивач не перейшов на облік розрахункових операцій із
застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та не проводив
розрахункові операції через РРО, Податковим
повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в м. Керчі
№ 582/26-20/011884797 від 21.09.2001р. до позивача застосовані
штрафні санкції згідно Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції в м. Керчі, місцевий та апеляційний суди
виходили з того, що законодавством не передбачено
відповідальності за невиконання обов’язку щодо переходу на облік
розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів
розрахункових операцій.
Колегія судів зазначає, що судами не взято до уваги вимоги п. 1
ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, яким передбачено штрафні санкції у
разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори
розрахункових операцій, у п'ятикратному розмірі вартості
проданих товарів (наданих послуг).
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
реєстратори розрахункових операцій застосовуються
фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності
або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими
відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти
підприємницької діяльності), які здійснюють операції з
розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при
продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг.
Пункт 1 ст. 3 цього Закону визначає, що суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані проводити проводити розрахункові операції на
повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані,
опломбовані у встановленому порядку та переведені у
фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з
роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що
підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках,
передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у
встановленому порядку розрахункових книжок.
На виконання вимог названого закону, Кабінет Міністрів України
прийняв постанову від 07.02.2001р. № 121 “Про терміни
переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік
розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із
застосуванням реєстраторів розрахункових операцій”
( 121-2001-п ) (121-2001-п)
.
Згідно статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
за порушення вимог цього Закону до
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють
розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням
відповідних органів державної податкової служби України
застосовуються фінансові санкції.
При вирішенні спору, попередніми судовими інстанціями не
досліджено обставин справи, стосовно того, чи відноситься
Керчинське державне міжрайонне підприємство по забезпеченню
паливом населення, підприємств, установ і організацій до
підприємств, що підпадають під дію Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, та
чи зареєстровано у встановленому порядку як суб’єкт
пўдприємницької діяльності, на момент виникнення спірних
правовідносин. В матеріалах справи відсутнє свідоцтво про
державну реєстрацію Керчинського державного міжрайонного
підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності.
Наведене свідчить про неповне дослідження в рішенні місцевого та
постанові апеляційного господарського суду обставин справи, що з
врахуванням встановлених ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
меж повноважень касаційної інстанції
виключає можливість висновку стосовно правильності застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального права при
вирішенні спору. У зв'язку з цим судові рішення, як такі, що
постановлені з порушенням частини 1 ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають
скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд господарському
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі
задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
20.10.2003р. та рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 15-18.07.2003р. у справі № 2-16/8901-2003
скасувати.
Справу № 2-16/8901-2003 направити на новий розгляд до
Господарського суду Автономної Республіки Крим.