Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 2-15/6713-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у м. Ялті
Києві
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду
від 21 липня 2003 року
у справі № 2-15/6713-03
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "З"
до Державної податкової інспекції
у м. Ялті
про Визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у м.
Ялті від 12.12.2002 № 4628/26-20
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача: не з'явились, про час і місце розгляду касаційної
скарги повідомлені належно
від відповідача.
Товариством з обмеженою відповідальністю "З" у березні 2003р.
заявлений позов про визнання недійсним та відміну податкового
повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті від 12.12.2002 № 4628/26-20,
яким позивачеві донараховано 12780 грн. податку на прибуток та
застосовані фінансові санкції у розмірі 3297,50 грн. за несплату
донарахованої суми податку на прибуток. Позовні вимоги
обґрунтовані тим, що Товариство правомірно віднесло до складу
валових витрат 42,6 тис. грн., перерахованих ПП "Л" за поставку
лікеро-горілчаних товарів на умовах договору від 5.04.2002р. № 3,
що свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог
підпункту 5.1 та 5.2.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
. Окрім того, позивач вважав
незаконною проведену відповідачем документальну перевірку, за
результатами якої було прийняте оспорюване податкове
повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 5-23
травня 2003 р., що ухвалене суддею Дадінською Т.В., відмовлено у
задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті від 12.12.2002 № 4628/26-20.
Господарський суд дійшов висновку про неправомірне віднесення
позивачем до складу валових витрат 42,6 тис. грн., з огляду на
вимоги пункту 1.31 статті 1 та статті 3 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, оскільки
рішенням господарського суду АРК від 10.09.2002 у справі
№ 2-15/6354-2002 визнана недійсною на підставі статті 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена між
позивачем та ПП "Л". В частині відміни податкового
повідомленнярішення ДПІ у м. Ялті від 12.12.2002 № 4628/26-20
провадження у справі припинено на підставі пункту 1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, через
непідвідомчість даного спору господарським судам.
Севастопольській Апеляційний господарський суд постановою від 21
липня 2003 року перевірене рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим змінив, визнав недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті від 12.12.2002 № 4628/26- 20,
решту рішення залишив без змін. Постанова суду мотивована
відсутністю порушень з боку позивача вимог підпункту 5.1 та 5.2.1
статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, за які до нього застосовані санкції та висновком
про неправомірне проведення податковою службою позапланової
перевірки позивача, на підставі якої винесене оспорюване податкове
повідомлення-рішення. У постанові апеляційного суду відзначено про
те, що рішенням господарського суду АРК від 10.09.2002 у справі №
2-15/6354-2002 застосована одностороння реституція, і позивач, як
добросовісний контрагент за оспорюваною угодою, не втратив право
на віднесення сум, сплачених іншому контрагенту, до складу валових
витрат та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
Державна податкова інспекція у м. Ялті вважає, що постанова
апеляційного господарського суду прийнята з порушенням
матеріального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати постанову у справі, залишити без змін рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим про відмову
позивачеві у задоволенні його позовних вимог. Відповідач
посилаючись на приписи пункту 1 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
наголошує на тому,
що апеляційний суд помилково зазначив про відсутність у податкової
служби законних підстав для проведення позапланової перевірки
позивача. Посилається на те, що апеляційним судом не враховані
приписи статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, якими визначений об'єкт оподаткування
податком на прибуток. Касаційна скарга мотивована приписами
частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на те, що рішенням господарського суду АРК
від 10.09.2002 у справі № 2-15/6354-2002 визнана недійсною на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода,
укладена між позивачем та ПП "Л". Даний факт є встановленим і не
потребує повторного доказування, і свідчить про відсутність у
позивача законних підстав віднести до складу валових витрат 42,6
тис. грн., перерахованих ПП "Л" за поставку лікеро-горілчаних
товарів на умовах договору від 5.04.2002р. № 3.
Товариством з обмеженою відповідальністю "З" відзив на касаційну
скаргу не надіслано.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді,
пояснення представника Державної податкової інспекції у м. Ялті,
який підтримав касаційну скаргу, перевіривши повноту встановлених
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки
Севастопольським апеляційним господарським судом, Вищий
господарський суд України відзначає наступне.
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у
м. Ялті від 12.12.2002 № 4628/26-20, позивачеві донараховано 12780
грн. податку на прибуток та застосовані фінансові санкції у
розмірі 3297,50 грн. за несплату донарахованої суми цього податку
за порушення товариством вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
. Підставою для прийняття податкового
повідомлення-рішення ДПІ став акт перевірки від 29.11.2002 року
№ 4403/26-20 з якого вбачається завищення ТОВ "З" валових витрат
на суму 42,6 тис. грн., а також неправомірне віднесення до складу
податкового кредиту 8510 грн. податку на додану вартість, сплачену
за поставку лікерогорілчаних виробів ПП "Л" - контрагенту позивача
за договором від 5.04.2000 № 3.
Відповідно до пункту 3.1.1. статті 3 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
об'єктом
оподаткування цим податком є прибуток, який визначається шляхом
зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду,
визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: - суму валових
витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; - суму
амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9
цього Закону.
Приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
визначено, що до
складу валових витрат включаються суми будьяких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг).
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням
господарського суду АРК від 10.09.2002 у справі № 2-15/6354- 2002
визнана недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу Sjp`?mh
( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена між позивачем та ПП "Л" визнано
недійсним на підставі статті 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Відповідно
до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною. Як зазначено в Постанові Пленуму
Верховного суду України "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми
поширюється на угоди, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
доходів.
Судами немотивовано залишено без уваги той факт, що за визнаною
недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
угодою відсутній об'єкт оподаткування у продавця, і у
покупця не виникає право на віднесення до складу валових, витрат
пов'язаних з придбанням товару та зменшення суми податку на
добавлену вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму
податку, перерахованого продавцю у складі ціни товарів за такою
угодою.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд дійшов
помилкового висновку стосовно того, що недотримання вимог щодо
оформлення акту перевірки є підставою для визнання його недійсним,
оскільки сама лише відсутність у складеному державним податковим
органом акті перевірки посилання на законодавчі акти, вимоги яких
порушено господарюючим суб'єктом, а так само недодержання
10-денного терміну прийняття рішення про застосування та стягнення
фінансових санкцій не є підставою для визнання відповідного
рішення державного податкового органу недійсним.
Наведені обставини судами не досліджувалися, однак встановлення
перелічених вище фактів має суттєве значення для правильного
застосування норм матеріального права та вирішення даного спору по
суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
Господарському суду Автономної Республіки Крим необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 5-23
травня 2003р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суд від 21 липня 2003р. у справі № 2-15/6713-03
скасувати.
Справу скерувати до Господарському суду Автономної Республіки Крим
для нового розгляду
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті
задовольнити частково.