ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15.01.2004 Справа N 29/312
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів, за участю
повноважних представників позивача, відповідача,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "ДМЗ" на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 18 вересня 2003 року у справі
за позовом Корпорації "ІСД" до ВАТ "ДМЗ" про стягнення 211254, 55
гривень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ
"ДМЗ" про стягнення 169965,60 грн. основного боргу, 11821, 45 грн.
пені, суми від інфляції в розмірі 26938, 72 грн., 3% річних в
розмірі 2528, 78 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22 липня 2003
року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача
стягнено 169965, 60 гривень основного боргу, 11821, 45 грн. пені,
26938, 72 грн. суми від інфляції, 3% річних в розмірі 2514,81
грн., судові витрати. В частині стягнення 3% річних в сумі 13, 97
грн. в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18
вересня 2003 року рішення суду залишено без змін
Не погоджуючись з постановою суду, ВАТ "ДМЗ" просить її скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки
№ 5500001411 від 17 серпня 1999 року, позивач поставив відповідачу
обумовлену договором металопродукцію на суму 187089, 29 грн. за
залізничними квитанціями від 10.08.2000 року та від 30.09.2000
року, яку відповідач зобов'язаний був прийняти та оплатити
протягом 30 днів з дати поставки.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що, з урахуванням часткової оплати за поставлену
металопродукцію, сума боргу становить 169965, 60 грн. Кредиторська
заборгованість в цій сумі значиться за рахунками № 337/886 к від
29.09.2000 року, № 337/807 к від 31.08.2000 року.
Судом також вірно встановлений факт недоведеності ВАТ "ДМЗ" сплати
боргу в сумі 169965,60 грн. і тому обгрунтовано рішенням суду
стягнений з відповідача.
Враховуючи, що п. 7.2 договору № 5500001411 передбачає стягнення
пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент
прострочки від загальної суми заборгованості за кожний день
прострочки, з ВАТ "ДМЗ" за період з 26.11.2002 року по 25.05.2003
року законно стягнено пеню в сумі 11821, 45 грн.
Згідно ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час
прострочення три проценти річних з простроченої суми, якщо законом
або договором не встановлений іншій розмір процентів.
Як встановлено судом, розмір суми від інфляції становить 26938,72
грн., 3% річних - 2514, 81 грн.
Крім того, судом апеляційної інстанції обгрунтовано визнані
безпідставними посилання відповідача на ухвали господарського суду
Донецької області від 12.02.2002 року по справі № 18/31Б та від
12.06.2003 року по справі № 5/120Б, якими був введений мораторій
на задоволення вимог кредиторів, оскільки ухвалою суду від
05.06.2003 року по справі № 18/31Б заява про порушення справи про
банкрутство залишена без розгляду у зв'язку із відкликом її
кредитором. Посилання ВАТ "ДМЗ" на мораторій, введений ухвалою
суду від 12.06.2003 року по справі № 5/120 Б, також є
безпідставними, оскільки в офіційному друкованому органі не
публікувалось оголошення про порушення провадження у справі про
банкрутство і вимоги позивача по стягненню пені, інфляційних та 3%
річних заявлені за період до 25.05.2003 року, тобто до введення
мораторію.
Таким чином, у рішенні суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано стягнув з відповідача 169965, 60 гривень
основного боргу, 11821, 45 грн. пені, 26938, 72 грн. суми від
інфляції, 3% річних в розмірі 2514,81 грн., відмовивши в решті
позовних вимог.
За таких обставин постанова, якою рішення залишене без змін,
відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її
зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18
вересня 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "ДМЗ"
- без задоволення.