ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 3512
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Д" на ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 19 травня 2003 року у справі
№ 3512 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Д" до
відкритого акціонерного товариства "ПМК" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "Д"
звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до
відкритого акціонерного товариства "ПМК" про зобов'язання
відповідача зменшити вартість неякісного та некомплектного товару
та стягнення зайво сплаченої суми вартості товару в розмірі 13356
грн.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 березня 2003
року позовну заяву з доданими до неї документами повернуто без
розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 травня
2003 року позивачу відмовлено у відновленні пропущеного строку
подання апеляційної скарги.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати винесену у справі
ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом
попередньої інстанції норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відмовляючи у відновленні пропущеного строку для подання
апеляційної скарги, суд другої інстанції виходив з того, що
повторна апеляційна скарга надійшла до апеляційного суду з
порушенням строку, встановленого для її подання, з клопотанням про
відновлення такого строку, в якому позивач посилався на те, що
ухвала місцевого суду від 11 березня 2003 року про залишення
позовної заяви без розгляду надійшла до поштового відділення, що
обслуговує підприємство, лише 15 березня 2003 року, а на адресу
позивача - 17 березня 2003 року, що на думку апеляційної інстанції
не є поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою
для його відновлення.
Проте, з таким висновком апеляційного господарського суду
погодитись не можна.
Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня
прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у
судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну
частину рішення, - з дня підписання рішення, оформленого
відповідно до ст. 84 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше апеляційну скаргу на
ухвалу місцевого суду від 11 березня 2003 року подано 25 березня
2003 року з пропущенням встановленого строку подання апеляційної
скарги, без заявлення клопотання про його відновлення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 2 квітня
2003 року вказану апеляційну скаргу повернуто без розгляду з
підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
після усунення обставин, які згідно з пунктами
1, 2 і 3 ч. 1 цієї статті є підставою для повернення апеляційної
скарги, сторона має право повторно подати апеляційну скаргу.
Згідно чинного процесуального законодавства, у разі, якщо
встановлений законом процесуальний строк пропущено, суд може
визнати причину пропуску строку поважною і відновити пропущений
строк.
Звернення до суду із заявою про відновлення пропущеного строку є
процесуальним правом сторони, передбаченим ст. 53 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте, зроблене судом апеляційної інстанції витлумачення
процесуальної норми не ґрунтується на її змісті, у зв'язку з чим
при вирішенні питання про відмову у відновленні пропущеного
процесуального строку допущено неправильне застосування ст. 53
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду
відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом
обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку
суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку
оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його
відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи
неповажності причин пропуску строку.
Оскаржена ухвала Київського апеляційного господарського суду цим
вимогам не відповідає.
Господарським процесуальним кодексом України не встановлено строк
для звернення до господарського суду з клопотанням про відновлення
пропущеного строку подання апеляційної скарги; якщо скаргу
повернуто через пропуск строку за відсутності клопотання про його
відновлення, скаргу може бути подано повторно з клопотанням про
відновлення строку.
Мотиви, з яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність
підстав для задоволення клопотання позивача про відновлення
пропущеного процесуального строку, не можна визнати переконливими.
З огляду на викладене, ухвала апеляційної інстанції є незаконною,
необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права,
тому підлягає скасуванню, а справа - направленню на розгляд до
того ж суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12,
111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Д"
задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 травня
2003 року у справі № 3512 скасувати, а справу передати до того ж
суду для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги до
розгляду.