ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 2210/9-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали ЗАТ “Нафта-К”, м. Київ
касаційної скарги
на ухвалу від 19.09.2003р. господарського суду
Полтавської області
у справі № 2210/9-10 господарського суду
Полтавської області
за заявою ЗАТ “Нафта-К”, м. Київ
до ЗАТ “Транснаціональна
фінансово-промислова нафтова компанія
“Укртатнафта”, м. Кременчук
про банкрутство
за участю представників сторін:
від ЗАТ “Нафта-К” – директор Шостак О.М., протокол заг. зборів
акціонерів від 23.01.2002 р.
від боржника – Кузнецов Р.В., довір. від 29.12.2003 р. 14/01-38
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Полтавської області (суддя –
Шкурдова Л.М.) від 19.09.2003р. заяву ЗАТ “Нафта-К” про
порушення справи про банкрутство ЗАТ “Транснаціональна
фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” повернуто
без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвала мотивована тим, що заявник не надав суду доказів
надсилання боржнику – ЗАТ “Транснаціональна фінансово-промислова
нафтова компанія “Укртатнафта” копії доданих до заяви
документів.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ЗАТ “Нафта-К” звернулося з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати ухвалу місцевого суду та передати справу до
суду першої інстанції для розгляду її по суті.
В обґрунтування касаційної скарги ЗАТ “Нафта-К” посилається,
зокрема, на порушення судом ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо конституційного права товариства на судовий
захист та ст. 56 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка передбачає
необхідність надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих
до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм процесуального права,
колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково, виходячи з наступного.
Положення ч. 11 ст. 7 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) встановлюють, що кредитор
зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про
банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї
документів.
Норми ч. 1 ст. 9 Закону передбачають, що суддя може повернути
заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї
документи без розгляду з підстав, передбачених статтею 63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя
повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду,
якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної
заяви і доданих до неї документів.
Однак, з аналізу зазначених норм права вбачається, що чинне
законодавство не містить такої окремої підстави для повернення
позовної заяви (в даному випадку – заяви про порушення справи
про банкрутство), як не подання доказів надсилання іншій стороні
у справі доданих до заяви документів.
Подання суду доказів направлення копії заяви іншій стороні
свідчить про те, що заявник повідомив боржника про звернення до
суду з заявою про порушення справи про банкрутство, отже
останній обізнаний з пред’явленими до нього вимогами зі сторони
кредитора.
У випадку сумніву суду у направленні заявником копії додатків до
заяви про порушення справи про банкрутство боржнику, чи дійшовши
висновку про не направлення таких додаткових до заяви
документів, суд вправі зобов’язати заявника направити такі
документи та надати відповідні докази суду.
Водночас, у разі порушення справи про банкрутство боржник має
передбачене ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
право ознайомитися з
матеріалами справи.
Таким чином, суд першої інстанції повернув заяву про порушення
справи про банкрутство без достатніх правових підстав.
У зв’язку з тим, що судом не досліджувалась подана заява про
порушення справи про банкрутство на предмет відповідності
вимогам Закону щодо безспірності вимог кредитора, їх розміру,
строку невиконання боржником таких вимог кредитора, а суд
касаційної інстанції позбавлений таких повноважень та не може
підміняти суд першої інстанції у справах про банкрутство, то
заява ЗАТ “Нафта-К” про порушення справи про банкрутство ЗАТ
“Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія
“Укртатнафта” підлягає передачі до розгляду до господарського
суду Полтавської області.
При повторному розгляді даної заяви господарському суду
необхідно, враховуючи наведене, перевірити дотримання кредитором
- заявником вимог ч. 3 ст. 6 Закону та наявність чи відсутність
перешкод щодо порушення справи про банкрутство.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 7, 9 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Нафта-К” на ухвалу господарського
суду Полтавської області від 19.09.2003р. у справі № 2210/9-10
задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Полтавської області від
19.09.2003р. у справі № 2210/9-10 скасувати.
3. Заяву ЗАТ “Нафта-К” про порушення справи про банкрутство
ЗАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія
“Укртатнафта” передати до розгляду до господарського суду
Полтавської області.