ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 33/164
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної податкової
судовому засіданні інспекції у м. Києві по роботі з
касаційну скаргу великими платниками податків
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.09.2003 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Дочірньої компанії “Газ України”
Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з
великими платниками податків
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
- позивача: Дубчак С.Є – дов. від 15.01.2004 р. № 30/10,
- відповідача: Козачук Г.В. – дов. від 12.05.2003 р. №
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.05.2003 р. у справі
№ 33/164 позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі ДК “Газ України”)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по
роботі з великими платниками податків від 23.08.2002 р.
№ 0000081604/0, від 24.10.2002 р. № 0000081604/1 та від
02.01.2003 р. № 0000081604/2 задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.09.2003р. у даній справі рішення господарського суду м. Києва
28.05.2003 р. залишено без змін.
Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі
з великими платниками податків у поданій касаційній скарзі
просить рішення та постанову у даній справі скасувати та
прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне
застосування судами норм матеріального права, а саме, постанови
Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. “Про застосування
порядку визначення розмірів збитків від розкрадання, нестачі,
знищення (псування) матеріальних цінностей” та Закону
України”Про державну податкову службу в Україні”.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваними
податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було визначено
суму податкового зобов’язання за платежем: перерахування до
бюджету сум, що стосуються винних осіб за шкоду, заподіяну
підприємству у розмірі 154 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення було прийнято на підставі
акту від 22.07.2002 р. № 2301-054 про результати перевірки
дотримання вимог законодавства про оподаткування ДК “Газ
України” за період з 16.02.2001 р. по 01.10.2001 р. та ДК
“Торговий дім “Газ України” за період з 01.01.2001 р. по
01.04.2001 р. Даним актом зафіксовано, що позивачем за період з
01.04.2001 р. по 01.10.2001 р. зіпсовано 22 бланки довіреностей.
Штрафні санкції за порушення податкового законодавства визначені
в ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондам” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби встановлено
Інструкцією, яка затверджена наказом ДПА України від 17.03.2001
р. № 110, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України
23.03.2001 року за № 268/5459.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, в
порушення п. 13 Інструкції в оскаржуваних повідомлення-рішеннях
не наведено конкретних норм податкового законодавства, які були
порушені ДК “Газ України”.
Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності
(наведена редакція станом на грудень 2002 року). Саме цим
Законом і запроваджене поняття податкового повідомлення, як
письмового повідомлення контролюючого органу про обов’язок
платника податків сплатити суму визначену контролюючого органу.
В даних податкових повідомленням–рішеннях відповідач
кваліфікував суми штрафних санкцій у вигляді податкових
зобов’язань, в зв’язку з чим, в податкових повідомленнях –
рішеннях вказано, що в разі несплати в визначений строк
податкового зобов’язання, податковим органом будуть застосовані
міри по продажу активів підприємства.
Приписи Інструкції про порядок застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової
служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р.
№ 110,, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001
року за № 268/5459, не можуть розширювати коло правовідносин на
які поширюється названий Закон.
Крім того, штрафні санкції в сумі 154 грн., нараховані
відповідачем згідно п.п. 7, 10 постанови Кабінету Міністрів
України від 22.01.1996 р. № 116 “Про затвердження Порядку
визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, зниження
(псування) матеріальних цінностей” ( 116-96-п ) (116-96-п)
за фактом
зіпсування бланків довіреностей в кількості 22 штук за період з
01.04.2001 р. по 01.20.2001р. Однак, відповідно до п. 10
вказаної постанови, із сум, стягнутих відповідно до цього
Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих
підприємству, установі, організації, залишок коштів
перераховується до Державного бюджету України. Відповідач,
керуючись п. 10 при винесенні оскаржуваного
повідомлення-рішення, ігнорує вимоги даного пункту, оскільки всю
суму стягує до державного бюджету, про що зазначені в постанові
суду апеляційної інстанції.
За даних обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного
висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000081604/0 від
23.08.2002 р., № 0000081604/1 від 24.10.2002 р. та
№ 00000081604/2 від 02.01.2003 р. винесені податковим органом не
правомірно.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що
господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, а тому підстав для їх скасування не
вбачається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 р. та рішення господарського суду м. Києва від
28.05.2003 р. у справі № 33/164 залишити без змін.