ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2004                               Справа N 28/136-03-3528

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну

скаргу ТОВ “Торговий дім “О” на постанову Одеського апеляційного

господарського  суду від 04.11.2003р. у справі  за  позовом  ТОВ

“Торговий дім “О” до ВАТ “БП” 

про   визнання договору недійсним та стягнення сум

Заслухавши   пояснення  представників  відповідача,  перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд

                       У С Т А Н О В И В:

У   травні   2003р.   ТОВ  “Торговий  дім   “О”   пред’явило   в

господарському  суді  позов до ВАТ “БП”  про  визнання  договору

№  40/1 від 24.05.2000 р. недійсним та стягнення 21392,20  грн.,

посилаючись  на  те, що відповідач не вправі був  розпоряджатись

зерном, яке ним було продано.

Рішенням  господарського суду Одеської області від 23.08.2003р.,

залишеним   04.11.2003р.   постановою   Одеського   апеляційного

господарського суду без змін, у позові відмовлено.

У  касаційній  скарзі позивача просить ухвалені  судові  рішення

скасувати,  позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись  на

порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом, між ЗАТ “Торговий Дім “О” і ВАТ “Балтський

ХПП”  було укладено договір від 24.05.2000 р. № 40/1 за  умовами

якого  ВАТ “Балтський ХПП” зобов’язався продати, а ЗАТ “Торговий

Дім  “О” купити насіння кукурудзи в кількості 14,0 тонн по  ціні

1301,75  грн. за одну тонну загальною вартістю 18224,50 грн.,  у

тому числі ПДВ 3037,42 грн.

Зобов’язання  за  вказаним  договором  сторонами  було  виконано

повністю, що не заперечувалось останніми.

Отже, за встановлених дійсних обставин, а також припису ст.  422

ЦК  УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , яка діяла у спірний період, що в разі коли

на схов здано речі, визначені в договорі лише родовими ознаками,

то  при  відсутності іншої угоди ці речі переходять у  власність

охоронця,  суд  обгрунтовано прийшов до висновку, що  відповідач

мав  право розпорядитися спірним зерном, яке перебувало у  нього

на  схові,  а  звідси  підстав для визнання оспореного  договору

купівлі-продажу недійсним не було.

Правильно  з  рішенням  господарського  суду  погодився  і   суд

апеляційної інстанції.

Доводи  касаційної  скарги не дають підстав  для  висновків  про

неправильне    застосування   судом   норм   матеріального    та

процесуального   права,  яке  привело  чи  могло   привести   до

неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і

на  недоведеність обставин справи, як і перевірку та  переоцінку

доказів,   то   виходячи  з  припису  ст.  111-7  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , це виходить за  межі

перегляду справи в касаційному порядку.

Керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,   111-9,   111-11,   111-12

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Торговий дім “О” залишити без задоволення,

а  постанову  Одеського  апеляційного  господарського  суду  від

4.11.2003 без змін.