ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 25/343
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у
Деснянському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.10.2003 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Комплекттехпром”
до Державної податкової інспекції у
Деснянському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
- позивача: Поліщук С.В. – дов. від 14.01.2004 р.,
Сазонов Є.О. – дов. від 15.01.2004 р.,
- відповідача: не з’явились;
В судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оголошено перерву до 10.03.2004 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2003 р. у справі
№ 25/343 позов ТОВ “Комплекттехпром” про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у
Деснянському районі м. Києва від 20.03.2002 р. № 0001822301/0 та
від 20.05.2002 р. № 212601/0 задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.10.2003 р. у даній справі рішення господарського суду
м. Києва від 14.07.2003 р. залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва у
поданій касаційній скарзі просить судові рішення у даній справі
скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні
позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об’єктом оподаткування є операції
з вивозу платником товарів за межі митної території України.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2. ст. 6 вказаного Закону операції
з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником
податку за межі митної території України, оподатковуються за
нульовою ставкою.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку
за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною
декларацією.
Вимоги щодо оформлення ВМД врегульовані постановою Кабінету
Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 “Про затвердження
Положення про вантажну митну декларацію” ( 574-97-п ) (574-97-п)
,
Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації,
затвердженої наказом Державної митної служби України від
09.07.1997 р. № 307 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції
України 24.09.1997 р. за № 443/2247 (із змінами та
доповненнями), Порядком заповнення граф вантажної митної
декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту,
транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу,
магазину безмитної торгівлі ( z0469-98 ) (z0469-98)
, затвердженого наказом
Державної митної служби від 30.06.1998 р. № 380, зареєстрованого
в Міністерстві юстиції України 22.07.1998 р. за № 469/2909.
Товари вважаються експортованими за межі митної території
України у разі, якщо цей факт засвідчено вантажною митною
декларацўєю, оформленою відповідно до Наказу Державної митної
служби від 30.06.1998р. № 380 ( z0469-98 ) (z0469-98)
, і товари фактично
перетнули кордон України.
Застосування платником-експортером нульової ставки ПДВ для
операцій з продажу товарів на експорт, декларування яких було
проведено на внутрішній митниці, можливе за умови підтвердження
фактичного вивезення цих товарів за межі митної території
України.
Відповідно до п. 3.1, 3.6 Положення про порядок здійснення
контролю за доставкою вантажів у митниці призначення
( z0042-99 ) (z0042-99)
, затвердженого Наказ Державної митної служби
України від 8.12.1998 року N 771, для здійснення контролю за
доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України
(напрямок переміщення - ЕК) та переміщуються з метою експорту,
реекспорту, тимчасового вивезення або переробки за межами митної
території України, використовуються вантажна митна декларація
(далі - ВМД) типу “експорт” ( z0338-99 ) (z0338-99)
.
По надходженні експортного вантажу у прикордонний пункт пропуску
митниці призначення у визначений митницею відправлення строк
доставки (або раніше), інспектор цієї митниці перевіряє
відповідність вантажу відомостям про нього, зазначеним в
електронній копії експортної ВМД, проставляє у товаросупровідних
документах та на четвертому основному аркуші ВМД штамп “Під
митним контролем”.
У графі “А” ( z0281-01 ) (z0281-01)
цього аркуша ВМД проставляється
відбиток особистої номерної печатки інспектора митниці
призначення та робиться запис “Вантаж надійшов”.
Як встановлено судами, до матеріалів справи додані копії
вантажних митних декларацій про здійснення позивачем експортних
операцій за контрактом № 1 від 23.02.2001 р., укладеного з
фірмою “Grashor Handels GmbH”. Умови постанови зазначені в графі
20 ВМД – FCA, Ягодин, країна призначення зазначена - Німеччина,
митницею на кордоні є Ягодинська митниця.
Господарським судами зроблено висновок, що представлені ВДМ
підтверджують факт вивезення позивачем товарів з межі митної
території України.
Однак, колегія суддів вважає, що даний висновок зроблено за
неповно з’ясованих обставин справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, а саме: судами не досліджена кожна
ВМД, що є у справі, і не зазначено щодо яких саме ВМД ставиться
питання про повернення ПДВ. Лише на деяких ВМД, долучених до
матеріалів справи, є відмітка митного органу, розташованого на
митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення
товарів – Ягодинської митниці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 р. № 243
“Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за операціями з
експорту продукції” ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
встановлено, що для
відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території України
(експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством
документами оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для
декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є
її складовою частиною, оформленого митним органом під час
здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому
зазначеним митним органом за зверненням платника податку
вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за
межі митної території України, який засвідчується підписом
відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного
органу.
Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне
оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного
органу, розташованого на митному кордоні України, через який
здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про
фактичне вивезення товарів за межі митної території України у
повному обсязі.
На виконання даної постанови Кабінету Міністрів України, наказом
Державної митної служби України та Державної податкової
адміністрації України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції
України 26.03.2002 р. № 295/6583, затверджено Порядку
підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі
митної території України.
Судами не була дано належної оцінки листу Ягодинської митниці
від 17.03.2003 р., оскільки не було з’ясовано дотримання
законодавчих норм та наявність повноважень на видачу листа про
вивезення товарів за межі митної території України, в той час як
постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 р. № 243
встановлено, що напис про фактичне вивезення експортних товарів
за межі митної території України засвідчується підписом
відповідальної особи і гербовою печаткою митного органу.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами
при винесенні оскаржуваних рішень було порушено вимог ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об’єктивного
розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення
обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає
передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському
районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.10.2003р. і рішення господарського суду м. Києва від
14.07.2003р. у справі № 25/343 скасувати, передати справу на
новий розгляд господарському суду м. Києва.