ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 23/79
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у відкритому Сільськогосподарського товариства з
судовому засіданні обмеженою відповідальністю “У”,
касаційну скаргу с. Сваркове
на постанову від 20.10.2003
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 23/79
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “У”, с.
Сваркове
до Корпорації “Науково-виробнича
інвестиційна група “І”, м.
Дніпропетровськ
про стягнення 65 601,68 грн.
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.05.2003 задоволено частково позов Сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю “У” до Корпорації
“Науково-виробнича інвестиційна група “І” про стягнення 65 601,
68 грн. в т.ч. 55 670,68 грн. заборгованості, 9 931 грн. пені.
Стягнуто з Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “І”
на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “У” 55 670,78 грн. заборгованості за
поставлений цукровий буряк. В решті позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що факт поставки цукрового
буряку позивачем в кількості 1527,647 тн. підтверджується
товарно-транспортними накладними і відповідачем не
заперечується. В установлений договором строк відповідач в
повному обсязі розрахунок за отриманий ним цукровий буряк не
здійснив. Розмір заборгованості становить суму 55 670,78 грн.
Доказів погашення заборгованості сторони не подали.
Відповідно до Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
платники грошових коштів (відповідач) сплачують на користь
одержувача (позивач) цих коштів за прострочку платежу пеню в
розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не
повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у
період, за який нараховується пеня.
Із змісту умов укладеного між сторонами договору, зазначає суд,
вбачається, що конкретний розмір пені сторонами не визначений.
Не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення неустойки,
оскільки у встановленому Господарським процесуальним кодексом
України порядку позивачем відповідна вимога не заявлена.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.10.2003 рішення господарського суду змінено. В позові
відмовлено. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “У” на користь Корпорації “НВІГ “І”
174 грн. 40 коп. витрат по експертизі та 278 грн. 35 коп. витрат
по апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд зазначає, що договір
поставки № 04 з боку корпорації не підписаний безпосередньо
уповноваженою особою (висновок криміналістичної експертизи від
22.08.2003 № 5398/5397), як того вимагає стаття 44 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки чинне законодавство не
містить поняття “факсимільний підпис” і відповідно, не
встановлює порядок застосування та використання факсиміле на
цивільно-правових угодах чи на будь-яких інших документах,
договір № 04 слід визнати неукладеним. Звідси не підлягають
задоволенню основні вимоги та немає підстав для стягнення пені
за додатковою вимогою позивача.
Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції скаржник просить її
скасувати, залишити в силі рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 12.05.2003, або направити справу
на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на те, що
апеляційний суд в порушення ч. 1 ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не витребував у
заявника обґрунтування про неможливість надати докази суду
першої інстанції, що замість підпису С-ва А.Ф. стоїть факсиміле.
Скаржник зазначає, що невідомо, який договір № 04 в оригіналі
судом направлено на експертизу.
Крім того, судом не надіслано копію висновку експертизи на
адресу позивача, суд не повідомив про місце та час розгляду
справи, у зв'язку з цим справу розглянуто без участі позивача.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “У”
звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із
позовною заявою предметом якої є стягнення 65 601,68 грн. в т.ч.
55 670,68 грн. основного боргу та 9 931 грн. пені.
Судом першої інстанції встановлено, що між Сільськогосподарським
товариством з обмеженою відповідальністю “У” та Корпорацією
“Науково-виробничою інвестиційною групою “І” існують цивільно –
правові взаємовідносини.
Факт поставки цукрового буряку позивачем Корпорації “Науково-
виробничої групи “І” підтверджується товарно-транспортними
накладними, приймальними квитанціями та відповідачем не
заперечується.
У встановлений договором строк відповідач в повному обсязі не
розрахувався за отриманий цукровий буряк.
Колегія суддів вважає, що господарським судом Дніпропетровської
області всебічно і повно досліджено обставини справи, перевірено
доводи позивача, заперечення відповідача, об`єктивно оцінені
докази, надані сторонами.
Апеляційна інстанція розглядаючи спір порушила вимоги ст. 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки, як вбачається з матеріалів справи предметом позову
було стягнення заборгованості, а не визнання договорів
неукладеними чи недійсними.
За таких обставин колегія суддів вважає постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду помилковою
та такою, що підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.10.2003 скасувати, рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 12.05.2003 у справі № 23/79
залишити без змін.