ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
 
 10.03.2004                                       Справа N 23/267
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
                   Головуючого - Полякова Б.М.
             Суддів -  Ткаченко Н.Г. Бур'янової С.С.
 
За участю:  представників ДПІ у H-ському районі м.  Києва  А.А.А.,
Б.Б.Б.,  В.В.В.;  представника  Українського  державного  концерну
"XXX" Г.Г.Г., представника ВАТ "SSS" Д.Д.Д.
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві  касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Києва
 
на ухвалу господарського суду м. Києва від 13.10.2003 р. по справі
№23/267 за заявою НВГУ "ZZZ" ВАТ "SSS" до Українського  державного
концерну "XXX", арбітражний керуючий Е.Е.Е.
 
про   банкрутство., -
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Кредитор - НВГУ "ZZZ" ВАТ "SSS" 19.04.2001 р.  звернувся до суду з
заявою  про  порушення  провадження  по  справі  про   банкрутство
Українського державного концерну "XXX", в наслідок його фінансової
неспроможності.
 
Доповідач по справі - суддя Ткаченко Н.Г.
 
Ухвалою арбітражного суду м. Києва від 03.05.2001 р. було порушено
провадження   по   справі  №23/267  про  банкрутство  Українського
державного концерну "XXX".
 
Ухвалою підготовчого засідання  арбітражного  суду  м.  Києва  від
21.08.2001  р.  по  справі  №23/267 призначено розпорядником майна
арбітражного   керуючого   Е.Е.Е.,   зобов'язано    кредитора    у
десятиденний  строк подати до офіційного друкованого органу подати
Верховної  Ради  чи  Кабінету  Міністрів  України  оголошення  про
порушення справи про банкрутство боржника.
 
XX.XX.2001 р.  в  газеті  "Голос  України"  № X1 було опубліковане
оголошення про порушення провадження  по  справі  про  банкрутство
Українського державного концерну "XXX".
 
29.09.2001 р.  арбітражним  керуючим  Е.Е.Е.  був складений реєстр
вимог кредиторів на суму 150940624,17 грн.
 
Ухвалою попереднього засідання від 09.01.2002 р.  був затверджений
реєстр вимог кредиторів.
 
ДПІ у H-ському районі м. Києва 12.02.2003 р. було подано заяву про
визнання кредиторських вимог до боржника - Українського державного
концерну  "XXX"  на  суму 2252,16 грн.  Крім того,  ДПІ у H-ському
районі м.  Києва було подано заяву про уточнення та доповнення  до
заяви  -  клопотання  від 04.04.2003 р.,  згідно якої розмір боргу
Українського державного концерну "XXX" перед ДПІ у H-ському районі
м. Києва складає 404 437 260,64 грн.
 
Ухвалою господарського  суду  м.  Києва  від 13 жовтня 2003 р.  по
справі №23/267 грошові вимоги ДПІ у H-ському районі  м.  Києва  на
суму  404  437  260,64 грн.  відхилені на підставі ст.ст.  14,  31
Закону України "Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
В касаційній скарзі та в доповненнях до касаційної скарги Державна
податкова інспекція у H-ському  районі  м.  Києва  просить  ухвалу
господарського  суду  м.  Києва  від 13 жовтня 2003 р.  скасувати,
посилаючись  на  те,  що  вона  постановлена  з  порушенням   норм
матеріального  права,  а справу №23/267 передати до господарського
суду м. Києва.
 
Заслухавши доповідь судді Ткаченко,  перевіривши матеріали  справи
та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до
висновку,  що касаційна скарга підлягає  задоволенню  з  наступних
підстав.
 
Відмовляючи ДПІ  у H-ському районі м.  Києва у прийнятті заяви про
визнання кредитором по справі №23/267 господарський суд  м.  Києва
виходив  з  того,  що  відповідно до п.1 ст.14 Закону України "Про
відновлення   платоспроможності   боржника   або   визнання   його
банкрутом"  ( 2343-12  ) (2343-12)
          конкурсні  кредитори  за вимогами,  які
виникли до дня порушення провадження  у  справі  про  банкрутство,
протягом   тридцяти   днів  від  дня  опублікування  в  офіційному
друкованому органі оголошення про порушення провадження  у  справі
про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові
заяви  з  вимогами  до  боржника,  а  також   документи,   що   їх
підтверджують.  Вимоги  кредиторів,  що  заявлені після закінчення
строку встановленого для їх подання не розглядаються і  вважаються
погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
 
Але з такими висновками суду повністю погодитись не можна.
 
Згідно ст.  43  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         господарський суд оцінює
докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що  ґрунтується   на
всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
 
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним  тоді,
коли  суд,  виконавши  всі  вимоги  процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності  з
нормами  матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних
правовідносин,  а за їх  відсутності  -  на  підставі  закону,  що
регулює  подібні  відносини,  або  виходячи  із  загальних засад і
змісту законодавства України.
 
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним  вище  вимогам
не відповідає.
 
Як вбачається  із  матеріалів  справи  публікація  оголошення  про
порушення  провадження   по   справі   №23/267   про   банкрутство
Українського державного концерну "XXX" була здійснена 31.08.2001р.
 
Таким чином, відмовляючи Державної податкової інспекції у H-ському
районі  м.  Києва   у   відновленні   строку   для   звернення   з
кредиторськими  вимогами  до  боржника,  суд першої інстанції,  не
врахував,  що  на  час   публікації   оголошення   про   порушення
провадження  по  справі  про  банкрутство  боржника,  ст.14 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника  або  визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        ,  в редакції яка діяла на той час,  не
передбачала присічності  строку  для  звернення  з  кредиторськими
вимогами до боржника і такий строк міг бути поновлений на підставі
ст.53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Всім цим обставинам господарським судом м.  Києва  належна  оцінка
дана не була.
 
Таким чином,  суд  належним  чином  не  з'ясував  дійсні обставини
справи,  не дав належної оцінки всім зібраним по  справі  доказам,
доводам та запереченням сторін.
 
За таких   обставин   ухвалу  господарського  суду  м.  Києва  від
13.10.2003 р.  по справі №23/267 не  можна  визнати  як  таку,  що
відповідає  фактичним обставинам та вимогам закону і вона підлягає
скасуванню,  а справа направленню на новий судовий розгляд до суду
першої  інстанції  в  частині  грошових вимог Державної податкової
інспекції у H-ському районі м. Києва.
 
При новому розгляді справи суду  слід  врахувати  вище  викладене,
належним чином дослідити матеріали справи,  що стосуються грошових
вимог ДПІ у H-ському районі м.  Києва,  більш  повно  та  всебічно
перевірити  дійсні обставини справи,  дати належну оцінку зібраним
по справі доказам,  доводам та запереченням сторін і в  залежності
від   встановленого   та  вимог  закону,  постановити  законне  та
обґрунтоване рішення.
 
На підставі викладеного та керуючись ст.  ст.111-5, 111-7 - 111-9,
111-11  -  111-13    Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському  районі
м. Києва задовольнити.
 
Ухвалу господарського  суду м.  Києва від 13.10.2003 р.  по справі
№23/267 скасувати,  справу  в  частині  грошових  вимог  Державної
податкової інспекції у H-ському районі м. Києва направити на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
 
Головуючий - Поляков Б.М.
Судді -      Ткаченко Н.Г.
             Бур'янова С.С.