ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 23/213-03-7154
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши УДК в Одеській області, СДПІ по роботі з
матеріали касаційних ВВП у м. Одесі та Заступника прокурора
скарг (подання) Одеської області
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 19.11.2003
у справі Одеської області
господарського суду
за позовом ТОВ “Одеська вино-горілчана компанія”
до 1. СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі
2. УДК в Одеській області
про стягнення ПДВ 100 000,00 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились;
- відповідача: Биковська С.В. – за довіреністю
№ 17174/9/10-01/194 від 17.12.2003;
Демчук Р.В. – прокурор відділу Генеральної
прокуратури України;
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року ТОВ “Одеська вино-горілчана компанія”
звернулось до суду з позовом про стягнення з СДПІ по роботі з
ВВП у м. Одесі та УДК в Одеській області ПДВ у сумі 100 000,00
грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.2003
року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
19.11.2003 року рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням УДК в Одеській області,
СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі та заступник прокурора Одеської
області подало (внесли) касаційну скаргу (подання) в яких
просять скасувати судові рішення.
В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до ухвалення незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає
частково з наступних підстав.
Враховуючи вимоги ст.ст. 4, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, пункту
1 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення суду першої інстанції та постанова
апеляційного господарського суду є законними тоді, коли суди,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши фактичні обставини, вирішили справу у цілковитій
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Судові рішення попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають
Судами не взято до уваги, що відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, бюджетне
відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку
з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов
договору від 01.02.2003 б\н, укладеного між позивачем та ПП
“Руно”, розрахунки за поставлений товар проводяться покупцем на
протязі 30 банківських днів з дня отримання товару. В той же час
судами не перевірено чи сума ПДВ позивачем сплачена як і
вартість товару, а відповідно, не встановлено факту надмірної
сплати податку та існування бюджетної заборгованості.
За змістом Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, право на відшкодування виникає
лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту
існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який
платником не оплачений.
Такий висновок випливає при застосуванні аналогії закону та
виходячи з системного аналізу Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема,
абзацу 3 п. 4.8 ст. 4, де передбачено, що векселі отримані, але
не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені
платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або
податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів
операцій, по яких такі векселі використовуються.
Даний висновок узгоджується з визначенням “платник податку”, яке
дане в п. 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за яким, зокрема, це особа, яка згідно з цим
Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету
податку, що сплачується покупцем.
Враховуючи, що в даному випадку, судом не встановлена сплата
позивачем при покупці товарів суми ПДВ, то в нього відсутнє
право вимагати бюджетного відшкодування.
Таким чином, в порушення вимог ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судом
повно і всебічно не встановлені і не досліджені всі обставини,
які мають суттєве значення для вирішення спору.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, судові рішення попередніх інстанцій
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно усунути зазначені недоліки,
повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини справи,
дати належну юридичну оцінку як доводам позивача так і доводам
відповідача та прийняти законне рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги (подання) задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.11.2003 року та рішення господарського суду Одеської області
від 02.10.2003 року у справі № 23/213-03-7154 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.