ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 20/89-02
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу фірми "ХХХ" у формі товариства з
обмеженою відповідальністю, м. Н-ськ (далі - ТОВ "ХХХ")
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.10.2003
зі справи № 20/89-02
за позовом ТОВ "ХХХ"
до приватного підприємства фірма "ХХХ", м. Н-ськ (далі - ПП "ХХХ")
про визнання фактом недобросовісної конкуренції незаконного
використання товарного знаку, припинення незаконного використання
товарного знаку, вилучення маркованої товарним знаком упаковки та
стягнення збитків у сумі 3895243,00 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: А.А.А., Б.Б.Б.,
відповідача: не з'явився.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2002
(суддя Істоміна О.А.) позов задоволено: незаконне використання ПП
"ХХХ" знаку для товарів та послуг "B-O" визнано фактом
недобросовісної конкуренції; з ПП "ХХХ" стягнуто на користь ТОВ
"ХХХ" 3895243,00 грн. збитків у вигляді неотриманого доходу та
судові витрати. Рішення мотивовано тим, що позивачем доведено
використання товарного знака позивача відповідачем, що є
недобросовісною конкуренцією.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.10.2003 (суддя Бондаренко В.П. - головуючий, судді Плужник
О.В., Токар М.В.) рішення скасовано, у задоволенні позову
відмовлено. Постанову мотивовано тим, що судом першої інстанції
неповно досліджено обставини справи, а позивачем не доведено
позовні вимоги відповідно до статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"ХХХ" просить зазначену постанову скасувати через допущені
апеляційним судом численні порушення норм матеріального і
процесуального права та залишити без змін рішення місцевого
господарського суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Представник ПП "ХХХ" у судове засідання не з'явився.
Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями фактичних
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- 15.09.2000 ТОВ "ХХХ" отримало свідоцтво на знак для товарів та
послуг "B-O" з пріоритетом від 04.04.1996;
- ПП "ХХХ" маркує виготовлену ним продукцію товарним знаком "B-O",
а також використовує цей товарний знак в рекламі своїх товарів;
- факт використання товарного знака відповідачем на власній
продукції підтверджується речовими доказами (фарбою, шпатлівкою та
іншою будівельною продукцією) і розрахунковими документами, що
свідчать про місце та дату придбання цієї продукції;
- 12.05.2000 ТОВ "ХХХ" та громадянин В.В.В. уклали договір уступки
права та купівлі-продажу знака для товарів та послуг, відповідно
до якого позивачем було передано відповідачеві право на торговий
знак за заявкою від 04.04.96 № 96040872/Т;
- будь-які докази, що підтверджували б внесення В.В.В. знака для
товарів та послуг "B-O" до статутного фонду ПП "ХХХ", відсутні;
- відповідач використовує на власній продукції відомий на ринку
будівельних товарів товарний знак "B-O", внаслідок чого споживачі
придбавають продукцію, марковану цим товарним знаком, не
усвідомлюючи, що вона виготовлена не власником відомого знака для
товарів та послуг, а підприємством-відповідачем у справі, у якого
немає законних підстав використовувати відповідний товарний знак;
- кошти, отримані відповідачем за реалізацію власної продукції,
маркованої товарним знаком "B-O", складають суму неотриманих
позивачем доходів.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- згідно з рішенням зборів учасників ТОВ "ХХХ", затвердженим
протоколом від 02.10.2000 № 10, воно реорганізоване шляхом
виділення та утворення нової юридичної особи - ПП "ХХХ" із
затвердженням розподільчого балансу та передачею за актами
приймання-передачі нерухомого та рухомого майна, у тому числі
готової продукції;
- згідно із статутом ПП "ХХХ" засновником цього підприємства є
громадянин В.В.В.;
- позивачем не подано доказів, які свідчили б про те, що
представлені товари дійсно є власністю відповідача і що на
зазначених товарах міститься торговий знак "B-O";
- надані апеляційному суду позивачем етикетка, упаковки, рекламні
проспекти, прайс-лист містять інформацію про будівельні матеріали
з різним найменуванням та різних виробників, а виконаний на них
латинським шрифтом напис "B-O" означає фірмове найменування
юридичної особи (ТОВ "ХХХ" або ПП "ХХХ"). На відповідних
матеріалах ніде не використовується товарний знак "B-O",
зареєстрований згідно із свідоцтвом №15671, оскільки самий напис
"B-O", виконаний латинським шрифтом, і геометричний знак виконані
різними кольорами, їх зображення не відповідає "до ступеню зсуву"
комбінованому товарному знакові, зареєстрованому ТОВ "ХХХ" згідно
із свідоцтвом №15671;
- згідно із розподільчим балансом та актами приймання-передачі від
01.11.2000 позивач передав відповідачу готову продукцію, у тому
числі фарби, шпаклівки, мастики, барвники, а також тару для
готової продукції, якою відповідач мав право розпоряджатися на
свій розсуд;
- позивач не подав доказів того, що відповідач реалізовував готову
продукцію (у тарі з позначкою "B-O"), виготовлену вже після
розподілу, а не отриману під час розподілу.
Причиною спору в даній справі стало протиправне, на думку
позивача, використання відповідачем знака для товарів і послуг
"B-O", який належить позивачу відповідно до свідоцтва на знак для
товарів і послуг від 15.09.2000 №15671, та завдання позивачеві у
зв'язку з цим майнової шкоди у вигляді неотриманого прибутку.
Досліджуючи питання щодо протиправності використання знака для
товарів і послуг, суди першої та апеляційної інстанції дійшли
суперечливих висновків щодо доведеності використання відповідачем
знака для товарів і послуг "B-O" та припустилися неповного
дослідження обставин справи, яке не може бути усунуте касаційною
інстанцією з огляду на її повноваження.
Так, судом першої інстанції встановлено, що власником знака для
товарів і послуг "B-O" є позивач - на підставі відповідного
свідоцтва, виданого 15.09.2000, а відповідач користується цим
знаком шляхом зазначення його на своїх товарах, що є
недобросовісною конкуренцією.
Проте відповідно до статті 27 Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
справи про
недобросовісну конкуренцію розглядаються Антимонопольним комітетом
України та його територіальними відділеннями у порядку,
визначеному цим Законом( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, Законом України "Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
, Законом України "Про
Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
та іншими актами
законодавства України. Таким чином, у господарського суду не було
підстав для визнання дій відповідача фактом недобросовісної
конкуренції (саме так позивачем було сформульовано позовні вимоги
у цій частині), оскільки порядок захисту порушеного права у даному
випадку є іншим.
Крім того, мотивуючи рішення у частині суми збитків, завданих
діями відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що
кошти, отримані відповідачем за реалізацію власної продукції,
маркованої товарним знаком "B-O", складають суму неотриманих
доходів позивача, тобто є його збитками. Разом з тим, оскільки
відповідачем не було надано бухгалтерської документації, яка
свідчила б про суму отриманих доходів, суд, задовольняючи позов у
цій частині, визначив цю суму згідно з наданою позивачем
"Авторегресивною моделлю темпів приросту обсягів продажу та
розрахунку відповідно до цього рівня неотриманого прибутку",
ніяким чином не мотивувавши такого висновку. Водночас місцевий
господарський суд не дав належної оцінки цьому розрахункові з
огляду на те, що сума неотриманого позивачем прибутку відповідно
до нього є більшою, ніж сума усіх отриманих відповідачем доходів
від реалізації випущеної продукції. Що ж до вимоги позивача про
вилучення у виробника і продавців виробленої ПП "ХХХ" упаковки,
маркованої маркою "B-O", то вона взагалі судом не розглянута і
рішення з цього питання не прийнято.
В свою чергу, апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржувану
постанову, виходив з того, що позивач не довів використання знака
для товарів і послуг "B-O" відповідачем, зокрема й тому, що
"етикетка, упаковки, рекламні проспекти, прайс-лист мають в своєму
змісті інформацію про будівельні матеріали з різним найменуванням
і виробниками, де напис, виконаний латинським шрифтом "B-O",
означає фірмове найменування юридичної особи (ТОВ "ХХХ" або ПП
"ХХХ"). На наданих матеріалах ніде не використовується товарний
знак "B-O", зареєстрований згідно із свідоцтвом №15671, оскільки
самий напис "B-O", виконаний латинським шрифтом, і геометричний
знак виконані різними кольорами, їх зображення не відповідає до
ступеню зсуву комбінованому товарному знаку, зареєстрованому ТОВ
"ХХХ" за свідоцтвом №15671". Проте дослідження питань використання
знака для товарів і послуг, схожого до ступеню змішування зі
знаком позивача шляхом порівняння зі знаком, що використовується
відповідачем, потребує спеціальних знань. Відповідно до частини
першої статті 41 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
для роз'яснення питань, що
виникають при вирішенні господарського спору і потребують
спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідної експертизи судові інстанції не призначили, перебравши
на себе не притаманні господарському суду функції експерта.
До того ж на час розгляду справи судом апеляційної інстанції,
існував спір стосовно права власності на знак для товарів та
послуг "B-O", про що свідчить наявне в матеріалах справи рішення
Ч-ського районного суду м. Харкова від 18.11.2002 яким власником
на знак для товарів і послуг "B-O" з 12.05.2000 було визнано
В.В.В., та рішення М-ського районного суду м. Харкова від
11.07.2003, яким договір уступки прав і купівлі-продажу знака для
товарів і послуг "ХХХ" від 12.05.2000 визнано неукладеним.
Викладене у зазначених судових рішеннях господарським судом не
враховано, їх чинності на час розгляду справи в апеляційній
інстанції не з'ясовано. У зв'язку з цим господарським судом
безпідставно не застосовано припис частини четвертої статті 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з яким рішення суду з цивільної
справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог частини
першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового
рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини
першої статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції та постанова
апеляційного суду у справі підлягають скасуванню, а справа -
передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити зазначені у цій постанові обставини, вирішити питання
про призначення відповідної судової експертизи, з'ясувати питання
про чинність згаданих рішень загальних судів, надати доводам
cторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити
спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу фірми "ХХХ" у формі товариства з обмеженою
відповідальністю задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2002
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.10.2003 зі справи № 20/89-02 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області .