ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 15/256
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 17.11.2003 року
у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "YYY"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про витребування майна з чужого незаконного
володіння та зустрічним позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" до
Закритого акціонерного товариства "YYY"
про визнання права власності на майно,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Рівненської області з позовною заявою до відповідача про
витребування з незаконного володіння майна, посилаючись на те, що
останній утримує належне позивачу на праві власності майно, не
маючи на те законних підстав.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за
первісним позовом подав зустрічний позов про визнання за ним права
власності на спірне майно, посилаючись на те, що кран-балка, яка є
предметом спору була придбана ним разом з будівлею, і не може бути
від неї відокремлена.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.10.2003
року первісний позов задоволено, а в зустрічному позові
відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
17.11.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено, і
зобов'язано відповідача передати позивачу кран-балку 3,2 т., яка
знаходиться в приміщенні першого поверху виробничого корпусу,
придбаним відповідачем згідно договору купівлі-продажу нерухомості
(активів), що перебуває в податковій заставі від 28.01.2003 року,
а в решті судове рішення залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним
рішення скасувати та в первісному позові відмовити, а зустрічний
позов задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач на підставі угоди
купівлі-продажу від 28.01.2003 року придбав у власність 11/100
частин від будівлі літ "Г-2", загальною площею 370,5 кв.м., як
самостійного об'єкту в складі цілісного майнового комплексу, що
знаходиться по вул. К-ва, 99 в м. Н-ську, яке належало позивачу та
перебувало на час придбання в податковій заставі.
Предметом даного судового розгляду є вимоги за первісним позовом
про витребування із незаконного володіння кран-балки, яка
знаходиться в будівлі придбаній відповідачем за первісним позовом,
та вимоги за зустрічним позовом про визнання права власності на
зазначену кран - балку на підставі ст.ст. 131, 132 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ст.131 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
складовою частиною речі є
все те, що не може бути відділено від неї без пошкодження і
істотного знецінення речі. При переході права на річ складові
частини її не підлягають відділенню.
За вимогами ст.132 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, приналежністю є річ,
призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним
господарським призначенням.
Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в
законі не встановлено інше.
Проте, судом не було уточнено у позивача за зустрічними вимогами,
з якої ж із зазначених правових підстав вони заявлені, та не
з'ясовано чи можуть бути ці правові підстави одночасно застосовані
до спірних правовідносин.
У той же час, суд відхиляючи доводи позивача за зустрічним позовом
про застосування до спірних правовідносин ст.ст. 131, 131 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, не звернув уваги на те, що застосування зазначених
норм матеріального права тягне за собою виникнення питань, для
роз'яснення яких потрібні спеціальні знання, та не обговорив
необхідності призначення і проведення відповідної судової
експертизи згідно вимог ст.41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До того ж, суду слід було ретельніше перевірити доводи обох
сторін, що мають правове значення для вирішення спору, та навести
у прийнятих рішеннях правове обгрунтування відхилення чи прийняття
зазначених доводів відповідно до ст.ст. 84, 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій зроблені на підставі
неповно з'ясованих обставин справи в порушення норм процесуального
права ст.ст. 32-34, 36, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" -
задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.11.2003 року та рішення господарського суду Рівненської області
від 01.10.2003 року скасувати, і справу № 15/256 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П. Гончарук