ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2004                                        Справа N 13/288

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого             

суддів                  

розглянувши касаційну   Закритого акціонерного товариства “У”

скаргу

на ухвалу               Запорізького апеляційного господарського

                        суду

                        від 08.12.2003р.

у справі                № 13/288

                        господарського суду Херсонської області

за позовом              Малого приватного підприємства “С”

до                      Державного підприємства “Херсонський

                        завод скловиробів” (правонаступником

                        якого є ЗАТ “У”)

про   стягнення 10000 грн.

за участю представників сторін:

позивача                

відповідача             не з’явився

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням    господарського   суду   Херсонської   області    від

27.05.2003р. у справі № 13/288 частково задоволено позов МПП “С”

та  стягнуто  з  ДП “Херсонський завод скловиробів”  10000  грн.

основного боргу, компенсації по сплаті позивачем державного мита

в   розмірі   100   грн.   та  витрат  на  інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Ухвалою  цього  суду  від 05.11.2003р. на підставі  ст.  25  ГПК

України   ( 1798-12  ) (1798-12)
          здійснено  заміну  відповідача   –   ДП

“Херсонський  завод скловиробів” на його правонаступника  –  ЗАТ

“У”, за заявою позивача.

ЗАТ  “У”  звернувся до Запорізького апеляційного  господарського

суду з апеляційною скаргою про перегляд вказаної ухвали.

Ухвалою   Запорізького  апеляційного  господарського  суду   від

08.12.2003р. відмовлено ЗАТ “У” у прийнятті апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ЗАТ “У” звернулося до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить

її скасувати як таку, що винесена при неправильному застосуванні

норм  матеріального та процесуального права. Заявник посилається

на   те,   що   дана   ухвала  суперечить  Конституції   України

( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .

Заслухавши   суддю-доповідача,   перевіривши   юридичну   оцінку

встановлених  фактичних  обставин, проаналізувавши  правильність

застосування   господарським   судом   норм   матеріального   та

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського  суду

України  вважає,  що  касаційна скарга не  підлягає  задоволенню

виходячи з наступного.

Ст.  129  Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         встановлює  основні

засади  судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного

та   касаційного   оскарження  рішення  суду,   крім   випадків,

встановлених законом.

Зазначена  конституційна  норма  конкретизована  законодавцем  у

ст.  12  Закону України “Про судоустрій України”  ( 3018-14  ) (3018-14)
        ,

згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках

і  порядку, передбачених процесуальним законом, мають  право  на

апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже,   реалізація  конституційного  права  на   апеляційне   та

касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться

у залежність від положень процесуального закону.

Тобто,  Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12  ) (1798-12)
        

повинен  містити  імперативні норми  про  те,  в  яких  випадках

учасники   судового  процесу  та  інші  особи  мають  право   на

апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Відповідно  до  приписів ч. 1 ст. 106 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        

ухвали  місцевого  господарського суду можуть бути  оскаржені  в

апеляційному  порядку у випадках, передбачених цим  Кодексом  та

Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника  або

визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
        .

Отже,  оскарженню  підлягають лише  ті  ухвали,  про  можливість

оскарження   яких   прямо   зазначено   у   відповідній   статті

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
          або

Закону  України “Про відновлення платоспроможності боржника  або

визнання  його  банкрутом”  ( 2343-12  ) (2343-12)
        ,  в  яких  йдеться  про

винесення судом даних ухвал.

Приписами  ст. 25 Господарського процесуального кодексу  України

( 1798-12 ) (1798-12)
         не передбачено, можливості оскарження в апеляційному

порядку судової ухвали про процесуальне правонаступництво.

Таким  чином, висновок апеляційного суду про відмову ЗАТ  “У”  у

прийнятті апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про

заміну  відповідача на його правонаступника  є  обґрунтованим  і

таким, що відповідає вимогам процесуального закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського  суду

України  вважає,  що підстав для скасування ухвали  Запорізького

апеляційного господарського суду від 08.12.2003 не вбачається.

Керуючись   ст.   ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11,   111-13

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу   Запорізького  апеляційного  господарського   суду   від

08.12.2003р. залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ “У” – без

задоволення.