ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
10.03.2004                                       Справа N 9/113
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
                      Божок В.С., - головуючого,
                      Хандуріна М.І.,
                      Черкащенка М.М.,
 
розглянувши матеріали Відкритого акціонерного товариства
касаційної скарги     “Чернігівське хімволокно”
на постанову          Київського   апеляційного  господарського  
                      суду від 23.10.2003
у справі              Чернігівської області
господарського суду
за позовом            Відділення    Фонду   соціального    захисту
                      інвалідів у Чернівецькій області
до                    Відкрите акціонерне товариство
                      “Чернігівське хімволокно”
 
про   стягнення 115598,01 грн.
 
             В засіданні взяли участь представники:
 
- позивача:           не з’явились;
- відповідача:        Поліванов І.В.;
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
У липні 2003 року Відділення Фонду соціального захисту інвалідів
у   Чернівецькій  області  звернулось  до  суду  з  позовом  про
стягнення з ВАТ “Чернігівське хімволокно” 115 598,01 грн.
 
Рішенням   господарського   суду   Чернігівської   області   від
05.08.2003  року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто  з
ВАТ “Чернігівське хімволокно” 45 539 грн. штрафних санкцій за не
створення  робочих місць для працевлаштування інвалідів  у  2002
році, в решті позову відмовлено.
 
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
23.10.2003  року рішення місцевого господарського суду  залишено
без змін.
 
Не  погоджуючись з судовими рішеннями відповідач подав касаційну
скаргу  в  якій  просить судові рішення скасувати  та  направити
справу на новий розгляд.
 
В  обґрунтування своїх вимог відповідач посилається  на  те,  що
судом  неправильно  застосовані норми  матеріального  права,  що
призвело до ухвалення незаконних рішень.
 
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин  справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм  матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Відповідно  до  приписів  ст.  19  Закону  України  “Про  основи
соціальної   захищеності  інвалідів  в  Україні”  ( 875-12   ) (875-12)
        
відповідач    зобов’язаний   був   створити   для   забезпечення
працевлаштування  інвалідів  робочі  місця  у  розмірі  4%   від
загальної  численності працюючих, а якщо працює  від  15  до  25
чоловік  -  встановлюється норматив у кількості одного  робочого
місця.
 
Як  встановлено  судами попередніх інстанцій на  підприємстві  у
2002  році  середньо облікова чисельність працюючих становила  4
408  осіб.  Таким  чином відповідач, керуючись  вимогам  ст.  19
згаданого  Закону,  повинен був створити 176 робочих  місць  для
працевлаштування інвалідів.
 
Судами  встановлено,  що на протязі 2002  року  на  підприємстві
працювало 163 інваліда.
 
Згідно   ст.   18  Закону  України  працевлаштування   інвалідів
здійснюється  органами Міністерства праці України,  Міністерства
соціального захисту населення України, місцевими Радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів
 
Пунктами  5,10,11,12,13,14  Положення  про  організацію  робочих
місць  та працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
        , затвердженого
постановою  Кабінету  Міністрів України  від  03.05.1995  №  314
передбачено,  що  підприємства  інформують  центри   зайнятості,
державні  органи  соціального захисту  населення  та  відділення
Фонду   про   створення   робочих  місць  для   працевлаштування
інвалідів,  а працевлаштування інвалідів здійснюється  державною
службою  зайнятості, органами Міністерства соціального  захисту,
міською  Радою  народних  депутатів, громадськими  організаціями
ўнвалўдўв  з  урахуванням  побажань, стану  здоров'я  інвалідів,
їхніх  здібностей і професійних навичок відповідно до  висновків
МСЕК.
 
Таким   чином,  нормами  діючого  законодавства  по  соціальному
захисту  інвалідів в Україні на підприємства покладено обов’язок
по   створенню  кількості  робочих  місць  для  працевлаштування
інвалідів, а не обов’язок їх працевлаштування.
 
Судами  попередніх  інстанцій  не встановлено,  чи  направлялись
відповідними   органами   інваліди   для   працевлаштування   на
підприємство,   та  чи  звертались  інваліди  безпосередньо   на
підприємство для працевлаштування.
 
Окрім того, відповідно до ч. З ст. 20 Закону України “Про основи
соціальної  захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12  ) (875-12)
          сплату
штрафних   санкцій   підприємства   (об'єднання),   установи   і
організації провадять відповідно до закону за рахунок  прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів).
 
Судами   не   встановлено  чи  мало  прибуток  підприємство   за
результатом фінансово-господарської діяльності у 2002 році.
 
Таким   чином,  судові  рішення  прийняті  з  порушенням  вимог,
передбачених ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , оскільки  не  повно
досліджені  обставини, які мають суттєве значення для  вирішення
спору.
 
Згідно  до  частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція  не  має  права
встановлювати  або  вважати доведеними  обставини,  що  не  були
встановлені  у  рішенні  або постанові  господарського  суду  чи
відхилені  ним,  вирішувати питання про  достовірність  того  чи
іншого  доказу,  про перевагу одних доказів над іншими,  збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
 
Правова  оцінка обставин та достовірності доказів  по  справі  є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
 
За   таких   обставин,   судові  рішення  попередніх   інстанцій
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
 
При  новому розгляді суду необхідно усунути зазначені  недоліки,
повно,  всебічно  і  об'єктивно дослідити всі обставини  справи,
дати  належну юридичну оцінку як доводам позивача так і  доводам
відповідача та прийняти законне рішення.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-10  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційні скарги задовольнити частково.
 
Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від
23.10.2003 та рішення господарського суду Чернігівської  області
від 05.08.2003 року у справі № 9/113 скасувати.
 
Справу  направити  на  новий  розгляд  до  господарського   суду
Чернігівської області.