ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 7/169
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандурін М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Виконавчої дирекції Миколаївського
матеріали касаційної обласного відділення Фонду соціального
скарги страхування з тимчасової втрати
працездатності
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 19.11.2003
у справі Миколаївської області
господарського суду
за позовом ЗАТ “Лакталіс - України”
до Виконавчої дирекції Миколаївського
обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати
працездатності
про визнання недійсним рішення від 13.03.2003р. № 43,
розпорядження від 24.04.2003р. № 1
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Толпекін А.А. – за дорученням № 530/015 від
01.03.2004;
Гурьев Е.В. – за довіреністю від 20.01.2004;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2003 року ЗАТ “Лакталіс - України” звернулось до суду з
позовом про визнання недійсним рішення Виконавчої дирекції
Миколаївського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності від 13.03.2003р.
№ 43. В подальшому позивач збільшив свої позовні вимоги в якому
просить визнанти недійсним рішення від 13.03.2003р. № 43, та
розпорядження від 24.04.2003р. № 1
Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.07.2003
позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення від
13.03.2003р. № 43 в частині донарахування 1 777,3 грн. страхових
внесків, 347 грн. пені, та застосування штрафних санкцій у сумі
13 870,2 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
19.11.2003 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач подав касаційну
скаргу в якій просить дані рішення скасувати та ухвалити нове
рішення, яким в позові ЗАТ “Лакталіс - України” відмовити.
В судовому засіданні оголошувалась перерва.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій
обґрунтовували їх тим, що у відповідача були відсутні підстави
для донарахування за період з 1 по 21.02.2001р. 1777.3 грн.
страхових внесків. 374 гри. пені і застосування штрафних санкцій
в сумі 13870,2 грн.. оскільки згідно ст. 1 Закону № 2213 і
ст. 21 Закону України “Про обов’язкове державне соціальне
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
від 18.01.2001р. № 2240 (далі - Закон № 2240) базою
оподаткування є фактичні витрати на оплату праці, що підлягають
обкладанню прибутковим податком з громадян.
Судами встановлено, що в акті перевірки не зазначено про
здійснення позивачем з 1 по 21.02.2001р. виплат заробітної плати
та понесення інших витрат на оплату праці. В ст. 9 Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
вказано, що обчислення податку провадиться з суми
місячного сукупного оподатковуваного доходу. Отже, нарахування
страхових внесків неможливе до закінчення поточного місяця і
визначення фактичних витрат на оплату праці за цей місяць.
Таким чином, суди обґрунтовано дійшли висновку про правомірність
здійснення позивачем розрахунку страхових внесків за лютий
2001р., виходячи із положень Закону № 2213, який діяв на момент
звітного періоду.
Судова колегія вважає, що роз'яснення Виконавчої дирекції ФСС
України № 01-16-276 від 28.02.2001р. та Міністерства праці і
соціальної політики України, попередніми судовими інстанціями не
прийняті до уваги на підставі ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правомўрно, так як це роз'яснення не зареєстровано в
Міністерстві юстиції України, і не відповідає положенням
вищевказаних законодавчих актів.
За таких обставин, судові рішення відповідають нормам
матеріального й процесуального права, а доводи касаційної скарги
не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.11.2003 у справі № 7/169 залишити без змін.