ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 7/98-А
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову Донецької апеляційного господарського суду
від 04.11.03
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "ХХХ", м. Н-ськ
до ДПІ у м. Н-ську
про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. № 2353 від 02.07.03
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 76/10-013 від 24.02.04
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 25.02.04. В судовому
засіданні була оголошена перерва до 10.03.04 у відповідності з ч.
3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням від 10.06.03 господарського суду Донецької області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 29.08.02 за № 0000561530/0, від 14.11.02 за
№ 0000561530/1, від 22.01.03 за № 0000561530/2, від 07.04.03 за №
0000561530/3 про застосування штрафних санкцій у сумі 220200, 69
грн.
Постановою від 04.11.03 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 10.06.03 господарського суду Донецької області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що стаття 16.7 ст. 16 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в
редакції Закону України від 30.12.97 ( 793/97-ВР ) (793/97-ВР)
) розрахунки
авансових внесків здійснюються платником податку самостійно, без
подання декларації про прибуток. Повідомлення про результати таких
розрахунків надсилається податковому органу в терміни, передбачені
для сплати авансових внесків. Авансові внески сплачуються до
бюджету за підсумками першого та другого місяців звітного
(податкового) кварталу до 20 числа другого та третього місяця
такого кварталу відповідно.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у м. Н-ську звернулась у
Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що судами невірно застосовані норми
матеріального права, а саме ст.ст. 4, 5, п.п. 17.1.7 ст. 7 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетом і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Судами
невірно зроблений висновок, що розрахунок авансових внесків не є
податковою декларацією, оскільки п. 1.11 ст. 1 Закону України №
2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
надає визначення податкової декларації, яке
включає в себе поняття податкової декларації і розрахунку.
Для авансових внесків з податку на прибуток встановлений місячний
податковий період та при наданні платником податку розрахунку
авансових внесків суми зазначені у розрахунках є узгодженою сумою
податкового зобов'язання і несвоєчасна сплата таких зобов'язань
тягне за собою застосування до порушника штрафних санкцій, згідно
чинного законодавства.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом спору є податкові повідомлення-рішення: від 29.08.02 №
0000561530/0, від 14.11.02 №0000561530/1, від 22.01.03 №
0000561530/2, від 07.04.2003р. №0000561530/3 якими з посиланням на
п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
застосовані штрафні санкції за
затримку на 36 календарних днів граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання з розрахунку авансових
платежів з податку на прибуток.
Відповідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(в редакції, чинній на
момент прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень) у разі
коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом
( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у
таких розмірах: при затримці від 31 до 90 календарних днів
включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірах 20% такої
суми.
Порядок узгодження сум податкового зобов'язання визначається ст. 5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. Самостійне узгодження податкового зобов'язання - це
податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у
податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої
податкової декларації.
Податкова декларація, розрахунок у визначенні ст. 1 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
- документ, що подається платником податків до
контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на
підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку,
збору (обов'язкового платежу).
Пунктом 16.7 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції Закону України від 30.12.97
( 793/97-ВР ) (793/97-ВР)
) передбачено, що розрахунки авансових внесків
здійснюються платником податку самостійно, без подання декларації
про прибуток. Повідомлення про результати таких розрахунків
надсилається податковому органу в терміни, передбачені для сплати
авансових внесків. Авансові внески сплачуються до бюджету за
підсумками першого та другого місяців звітного (податкового)
кварталу до 20 числа другого та третього місяця такого кварталу
відповідно.
Згідно з Порядком повідомлення про результати розрахунків
авансових внесків податку на прибуток ( z0301-97 ) (z0301-97)
, затвердженого
наказом ДПА України від 04.08.97 №279, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 8.08.97. за N 301/2105, до
податкового органу за результатами проведеного розрахунку
подається не сам розрахунок податку на прибуток, а лише
повідомлення про результати розрахунків авансових внесків цього
податку.
Отже, такі повідомлення не є податковою декларацією в розумінні
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, яка надсилається для самостійного узгодження
податкового зобов'язання, тому на підставі них не здійснюється
нарахування та/або сплата податку.
Таким чином господарські суди правомірно дійшли висновку, що
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не встановлена процедура узгодження платником податку
сум авансового внеску з податку на прибуток з податковим органом,
в зв'язку з чим застосування відповідачем штрафу на підставі
п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за порушення граничних термінів
сплати угодженого зобов'язання з авансового внеску з податку на
прибуток за жовтень 2001р. в сумі 220200,69 грн. є неправомірним.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 04.11.03 Донецького апеляційного господарського суду
зі справи № 7/98-А залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко