ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 5/171
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'яв.,
відповідача - Д.Д.Д., Е.Е.Е.,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи А.А.А., м. H-ськ Луганської області (далі - СПД
А.А.А.)
на рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2003
p. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27.11.2003 p.
зі справи № 5/171
за позовом СПД А.А.А.
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи А.А.А., м.
H-ськ Луганської області (далі - СПД А.А.А.)
про стягнення 21000 грн.,
ВСТАНОВИВ:
СПД А.А.А. звернулася до господарського суду Луганської області з
позовом до СПД Д.Д.Д. про стягнення 21000 грн. - вартості насіння
соняшника, одержаного СПД Д.Д.Д. за накладною від 25.07.2000 № 9.
Рішенням названого суду від 05.08.2003 (суддя Парамонова Т.Ф.),
залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 27.11.2003 (колегія суддів у складі:
Гуреєв Ю.М. - головуючий, судді Скакун О.А. і Колядко Т.М.) у
задоволенні позову відмовлено. У прийнятті відповідних рішення і
постанови судові інстанції виходили з того, що у СПД Д.Д.Д. не
виникло зобов'язання з оплати насіння соняшника.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД
А.А.А. просить оскаржувані рішення і постанову судових інстанцій
скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу
мотивовано неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції
норм матеріального права - статей 4, 41, 46, 151, 153, 161, 165,
171 і 224 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі -
Цивільний кодекс) і норм процесуального права - статей 4, 4-2, 43,
пунктів 5 - 7 статті 105 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги. Позивач або його представник у судове засідання не
з'явився.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників
відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті справи,
та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з
урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- СПД А.А.А. за накладною від 25.07.2000 № 9 відпустила СПД Д.Д.Д.
33977 кг соняшника по ціні 600 грн. та 918 кг соняшника по ціні
668 грн. за тонну;
- відповідач - СПД Д.Д.Д. зазначає, що відповідний договір
сторонами не укладався, накладна не містить усіх необхідних
реквізитів договору, а СПД А.А.А. з вимогою щодо оплати товару до
відповідача не зверталася; доказів пред'явлення такої вимоги СПД
А.А.А. не надано;
- зазначена накладна не містить вимог щодо оплати товару, в тому
числі строку оплати, та не визначає обов'язку одержувача оплатити
товар;
- СПД А.А.А. до накладної № 9 була оформлена податкова накладна
від 25.07.2000 за тим же номером, де у графі "умова продажу"
зазначено "рахунок", а у графі "форма проведених розрахунків"
зазначено "бартер". Рахунок СПД А.А.А. не подано. Нею від СПД
Д.Д.Д. також одержано соняшник на ту ж саму суму - 21000 грн. за
накладною від 05.06.2000 № 2, стосовно чого СПД Д.Д.Д. надано
документальні підтвердження, і факт такого одержання СПД А.А.А. не
заперечується.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи
відсутність у СПД Д.Д.Д. зобов'язання оплатити товар, одержаний
нею від СПД А.А.А. за накладною від 25.07.2000 № 9.
Для правильного вирішення цього питання судові інстанції повинні
були вичерпно встановити усі обставини, з якими закон пов'язує
існування між сторонами певних цивільно-правових відносин.
Цивільні права і обов'язки можуть виникати з угод та з інших
підстав, зазначених у частині другій статті 4 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Однак нижчі судові інстанції у прийнятті оскаржуваних судових
рішень обмежились, по суті, констатацією того, що зазначена
накладна не є угодою, не з'ясувавши дійсного характеру
правовідносин сторін. Мотивація цих рішень, пов'язана з наявністю
"бартеру" у відносинах сторін, заснована виключно на даних
податкового обліку, які самі по собі не можуть незаперечно
свідчити про існування договірних відносин між сторонами.
Будь-яких інших обставин, з правової оцінки яких вбачалося б
існування між позивачем і відповідачем у справі договору міни
(бартер за своєю цивільно-правовою природою є саме договором
міни), судовими інстанціями не встановлено.
Водночас судові інстанції у рішеннях по суті даної справи не
здійснили оцінки доводів СПД Д.Д.Д., викладених у відзивах на
позовну заяву та на апеляційну скаргу, стосовно того, що передача
насіння соняшника від СПД А.А.А. до СПД Д.Д.Д. за накладною від
25.07.2000 № 9 була поверненням товару, раніше одержаного СПД
А.А.А. від СПД Д.Д.Д. згідно з накладною від 05.06.2000 № 9. До
того ж СПД Д.Д.Д. зазначається, що цей товар було одержано від неї
СПД А.А.А. в борг. Проте відповідні доводи і пов'язані з ними
докази та обставини справи судовими інстанціями не досліджено та
їм не надано правової оцінки.
Нижчі судові інстанції не встановили, чи пред'являлася СПД А.А.А.
вимога до СПД Д.Д.Д. щодо оплати вартості товару, одержаного
останньою за накладною від 05.06.2000 № 2.
Судовими інстанціями не з'ясовано і наявності правових підстав для
припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги
(стаття 217 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
), оскільки ними не
встановлено наявності чи відсутності відповідної заяви однієї з
сторін (частина друга зазначеної статті ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Неповне встановлення нижчими судовими інстанціями обставин, що
входять до предмету доказування у справі, є порушенням приписів
частини першої статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності та призводить до неможливості для
касаційної інстанції зробити обґрунтований висновок про
правильність застосування судами першої і апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
Відтак у новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
достовірно встановити обставини, пов'язані з наявністю чи
відсутністю між сторонами певної цивільно-правової угоди або
існування між ними цивільних прав і обов'язків, що виникають з
інших підстав, та в залежності від цих обставин вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи А.А.А. задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2003
p. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27.11.2003 p. зі справи № 5/171 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської
області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь