ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 10.03.2004                                        Справа N 5/458
 
Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
 
розглянув касаційну  скаргу  управління  Пенсійного  фонду України
Н-ського району у м.  Полтаві  (далі  -  управління  ПФУ  Н-ського
району у м. Полтаві)
 
на ухвалу   Харківського   апеляційного  господарського  суду  від
13.01.2004
 
зі справи № 5/548
 
за позовом  прокурора  Н-ського  району  м.  Полтави  в  інтересах
держави  в  особі  управління  Пенсійного  фонду  України Н-ського
району у м. Полтаві, Державної податкової інспекції м. Полтави
 
до закритого акціонерного товариства "ХХХ", м. Полтава (далі - ЗАТ
"ХХХ")
 
про стягнення 9421,87 грн.
 
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
прокурора: не з'явився,
управління ПФУ Н-ського району у м. Полтаві: А.А.А.,
Державної податкової інспекції м. Полтави: не з'явився,
ЗАТ "ХХХ": Б.Б.Б.
 
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського суду Полтавської  області  від  28.11.2003
(суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено частково: із ЗАТ "ХХХ" стягнуто
на користь управління ПФУ Н-ського району  у  м.  Полтаві  1000,00
грн.  штрафних  санкцій;  провадження у справі в частині стягнення
3629,15 грн. припинено.
 
Управління ПФУ  Н-ського  району  у  м.   Полтаві   звернулося   з
апеляційною скаргою на згадане рішення.
 
Ухвалою Харківського    апеляційного   господарського   суду   від
13.01.2004  (колегія  суддів  у  складі:  суддя   Гагін   М.В.   -
головуючий,  судді  Білоконь Н.Д.,  Фоміна В.О.) апеляційну скаргу
управління ПФУ Н-ського району у м.  Полтаві повернуто скаржникові
з  мотивів,  передбачених  пунктом  2  частини  першої  статті  97
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі  -
ГПК України).
 
Управління ПФУ  Н-ського району у м.  Полтаві звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою,  у якій  просить
ухвалу суду апеляційної інстанції від 13.01.2004 скасувати, справу
передати до  Харківського  апеляційного  господарського  суду  для
розгляду  в  апеляційному  порядку.  Касаційну  скаргу  мотивовано
посиланням  на  те,  що  апеляційною  інстанцією  при   поверненні
апеляційної скарги згідно з пунктом 2 частини першої статті 97 ГПК
України ( 1798-12  ) (1798-12)
          неправомірно  застосовано  пункт  78  Правил
надання поштового зв'язку ( 1155-2002-п ) (1155-2002-п)
        .
 
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
 
Сторони відповідно  до  статті  111-4  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
 
Представник Державної податкової інспекції м.  Полтави та прокурор
у судове засідання не з'явилися.
 
Перевіривши на    підставі   встановлених   судовими   інстанціями
фактичних обставин  справи  правильність  застосування  ними  норм
матеріального  і  процесуального  права,  Вищий  господарський суд
України дійшов висновку  про  наявність  підстав  для  задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
 
Апеляційний господарський  суд,  повертаючи  апеляційну  скаргу на
підставі  пункту 2   частини   першої   статті 97   ГПК    України
( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  виходив  з того,  що  додані  до апеляційної  скарги
квитанції від 19.12.2003 № 474-479 не можуть  вважатися  належними
доказами  надсилання  копії  апеляційної  скарги  іншій  стороні у
справі,  оскільки з назви  підприємства,  зазначеного  в  ній,  не
вбачається, що відправлено саме копію апеляційної скарги. Належним
доказом надсилання копії апеляційної скарги,  на думку апеляційної
інстанції,   може  бути  лише  бланк  опису  вкладення,  завірений
відповідним відділенням зв'язку.
 
Однак з таким висновком апеляційної інстанції Вищий  господарський
суд України погодитись не може, зважаючи на таке.
 
Згідно із статтею 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         письмовими доказами є
документи і матеріали,  які містять дані про обставини,  що  мають
значення для правильного вирішення спору.
 
Письмові докази   подаються  в  оригіналі  або  в  належним  чином
засвідченій копії.
 
Як вбачається  з  матеріалів  справи,  і  зокрема,  з  доданих  до
апеляційної скарги квитанцій від 19.12.2003 № 474-479, позивач при
поданні цієї  скарги  надіслав  на  адресу  відповідача  її  копію
відповідно до вимог статті 95 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Надані квитанції   від   19.12.2003   №   474-479  належним  чином
підтверджують надсилання відповідачеві у справі копії  апеляційної
скарги.
 
Враховуючи викладене,  Вищий господарський суд України вважає,  що
позивачем були надані належні докази надіслання  іншій  стороні  у
справі   копії  апеляційної  скарги.  Тому  висновки  Харківського
апеляційного господарського суду з цього приводу неможливо визнати
такими,  що  ґрунтуються на вимогах закону,  а винесена ним ухвала
підлягає  скасуванню  як  така,  що  винесена  з  порушенням  норм
процесуального права.
 
Керуючись статтями  111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду  України  Н-ського
району у м. Полтаві задовольнити.
 
2. Ухвалу   Харківського   апеляційного  господарського  суду  від
13.01.2004 зі справи № 5/548 скасувати.
 
3. Справу передати  до  Харківського  апеляційного  господарського
суду для розгляду в апеляційному порядку.