ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 5/285
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "ХХХ"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 05.11.03
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Н-ського міжрайонного природоохоронного
прокурора в інтересах держави в особі
Державного управління екології та природних
ресурсів в Ч-ській області
до ВАТ "ХХХ", м. Н-ськ
про стягнення 470 041, 22 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. № 01/309 від 03.07.03
від відповідача: Б.Б.Б.- дов. № 3-313-1-1 від 09.03.04, В.В.В. -
дов. № 3-314-1-1 від 09.03.04
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 14.08.03 господарського суду Дніпропетровської
області відмовлено у задоволенні позовних вимогах щодо стягнення з
ВАТ "ХХХ" - 470041, 22 грн.
Постановою від 05.11.03 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 14.08.03 господарського суду
Дніпропетровської області скасовано.
Постанова мотивована тим , що згідно ст. ст. 68, 69 Закону України
"Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
,
підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані
відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства
про охорону навколишнього середовища, в порядку та розмірах,
встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок
порушення законодавства про охорону навколишнього природного
середовища підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі в
повному обсязі.
Стаття 111 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
вказує, що
підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодовувати
збитки, завдані ними в наслідок порушень водного законодавства, в
розмірах і в порядку, встановлених законодавством України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "ХХХ" звернувся у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що господарські суди неправильно
застосували ст.ст. 55, 56 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
в
яких вказані підстави та порядок припинення права спеціального
водокористування, а не дозволу на спеціальне водокористування.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України та
Державного комітету України з водного господарства "Про
затвердження Порядку взаємодії органів державного комітету України
з водного господарства і Міністерства екології та природних
ресурсів України з питань здійснення контролю за раціональним
використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів"
( z0125-01 ) (z0125-01)
, зареєстрованого в Мін'юсті України 09.03.01 за №
125/53116, передбачено поняття анулювання дозволів на
спецводокористування при виявлені порушень водного законодавства.
Крім того, вказано, що з цих питань повинно бути винесено рішення.
Отже, згідно ст. 55, 56 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
та
вищевказаного наказу припинення права на спеціальне
водокористування є в прийнятті рішення про анулювання дозволу на
спеціальне водокористування, а не в інформуванні підприємства про
припинення його дії.
Суди в порушення ст.ст. 32, 33 , 34 , 43, 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
визнали недоведені
обставини справи, які мають значення для справи, встановленими, що
є підставою для скасування або зміни рішення. Ні в рішенні, ні в
постанові з даної справи не вказано на підставі яких доказів
позивача (щодо самовільного водокористування) прийнято рішення, а
також не вказані доводи, за яких господарський суд відхилив докази
відповідача.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що
на підставі п. 6 ст.55 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
Державне управління екології та природних ресурсів в Ч-ській
області припинило дію дозволу на спецводокоритування ВАТ "ХХХ" №
00358 з 01.10.02, про що відповідач був попереджений листом
Держуправління від 19.09.02 № 4-972-9-2, тому Державне управління
екології та природних ресурсів в Ч-ській області вважало, що з
01.02.03 по 28.02.03 водокористування відповідачем відбувалось без
дозволу.
Статтею 56 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
передбачений
перелік підстав за якими припиняється право спеціального
водокористування:
1) за клопотанням водокористувача у випадках, передбачених пунктом
1 статті 55 цього Кодексу ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
;
2) за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне
водокористування, у випадках, передбачених пунктами 2-4 статті 55
цього Кодексу ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
;
3) за рішенням Кабінету Міністрів України або відповідних Рад у
випадках, передбачених пунктами 5 і 7 статті 55 цього Кодексу
( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
;
4) на вимогу органу, який видав дозвіл на спеціальне
водокористування, у випадках, передбачених пунктами 6 і 8 статті
55 цього Кодексу ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
.
Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках
здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне
водокористування.
Колегія суддів вважає, що приймаючи постанову апеляційний
господарській суд помилково послався на п. 4 ст. 56 Водного
кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, оскільки даний пункт передбачає
припинення права спеціального водокористування на вимогу органу,
який видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках,
передбачених пунктами 6 і 8 статті 55 цього Кодексу ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
.
Пунктами 6, 8 ст. 55 вищевказаного кодексу ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
встановлено, що право на спеціальне водокористування припиняється:
- у разі порушення умов спеціального водокористування та охорони
вод;
- систематичного невнесення збору в строки, визначені
законодавством.
Але, апеляційним господарським судом не встановлено, що ВАТ "ХХХ"
порушував правила спеціального водокористування або охорони вод і
що в нього була заборгованість зі сплати за водокористування.
Право спеціального водокористування, відповідно до ст. 56 Водного
кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, може бути припинено за рішенням
органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у
випадках, передбачених пунктами 2-4 статті 55 цього Кодексу
( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
.
Однак, апеляційним господарським судом також не встановлено, що
Державним управлінням екології і природних ресурсів в Ч-ській
області приймалося таке рішення.
При розгляді справи в господарському суді Дніпропетровської
області це також не було предметом дослідження і цим обставинам не
дано належної правової оцінки.
Лист Держуправління від 19.09.02 № 4-972-9-2 про попередження
відповідача, на який послався позивач, не може бути належним
доказом прийняття рішення про припинення права спеціального
водокористування.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 05.11.03 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 14.08.03 господарського суду
Дніпропетровської області зі справи № 5/285 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко