ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 4/4/734
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю СТО “В”,
касаційну скаргу м. Запоріжжя
на постанову від 15.05.2003
Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 4/4/734
господарського суду Запорізької області
за позовом Приватного підприємства “Д”,
м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою
відповідальністю СТО “В”,
м. Запоріжжя
3-я особа Орендне підприємство “ЗБ”,
м. Запоріжжя
про усунення перешкод в користуванні
майном
зустрічний позов Товариства з обмеженою
відповідальністю СТО “В”,
м. Запоріжжя
до Приватного підприємства “Д”,
м. Запоріжжя
визнання договору купівлі-продажу
про № 157 від 10.03.2002, укладеного між ВАТ “А” та ПП “Д”
недійсним в частині передачі у власність ПП “Д” автомагазину № 1
за участю представників сторін:
позивача
відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.12.02,
залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 15.05.03, задоволено позовні вимоги
приватного підприємства “Д” до ТОВ СТО “В” про виселення з
приміщення магазину, що розташований в м. Запоріжжі по
вул.Космічній,121-А, у зустрічному позові про визнання частково
недійсним договору купівлі-продажу за № 157 від 10.03.02
відмовлено.
Задовольняючи позов приватного підприємства “Д”, суди послалися
на те, що первісна реєстрація права власності на автостоянку
№ 2, в тому числі на автомагазин, проведена Бюро технічної
інвентаризації 22.02.01, за Запорізьким об’єднанням учасників
дорожнього руху на підставі рішення господарського суду
Запорізької області від 12.02.01 у справі № 5/4/92.
Даним рішенням встановлено факт переходу права власності на
автостоянку № 2, в тому числі на спірне приміщення автомагазину,
до Запорізького об’єднання учасників дорожнього руху за рішенням
виконкому Запорізької міськради від 27.11.97 за № 630/51 на
підставі договору від 09.01.98.
Рішення господарського суду від 18.11.02 у справі № 6/4/153 та
від 12.02.01 у справі № 5/4/92 вступили в законну силу, на
момент розгляду справи у встановленому порядку скасовані не
були.
Місцевий та апеляційний суди зазначили, що відповідачем (ТОВ СТО
“В”) не доведено факт належності йому на праві власності
автомагазину по вул.Космічній,121-А. Крім того, спір про
визнання права власності за відповідачем на автомагазин по вул.
Космічній,121-А є предметом самостійний позовних вимог.
Підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу за № 157
від 10.03.02, укладеного приватним підприємством “Д” з ВАТ “А” в
частині придбання у власність ПП “Д” автомагазину № 2, місцевий
та апеляційний суди не встановили, а тому у задоволенні позову
ТОВ СТО “В” відмовили.
Оскаржуючи ухвалені судами рішення, ТОВ СТО “В” просить
скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову
апеляційної інстанції, у позові приватному підприємству “В”
відмовити, зустрічний позов ТОВ СТО “В” задовольнити,
посилаючись на те, що суди не розглянули суттєво важливі питання
щодо вирішення спору, пов’язаного з визнанням права власності на
спірний об’єкт – автомагазин № 1, що по вул.Космічній,121-а і
який знаходиться у колективній власності ТОВ СТО “В” з 1993р. Не
оцінені і не прийняті до уваги правовстановлюючі документи, які
підтверджують право власності на автомагазин № 1 саме за ТОВ
СТОВ “В”.
Предметом зустрічного позову було визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 10.03.2002 за № 157 в частині продажу
автомагазину. Не дивлячись на те, що зустрічний позов був
прийнятий судом до розгляду, відмова у його задоволенні ніяк не
мотивована ні місцевим, ні апеляційним судом.
Надаючи перевагу правовстановлюючим документам позивача і не
розглянувши по суті зустрічний позов відповідача, суди порушили
вимоги ст.ст. 60,84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до договору купівлі-продажу за № 157 від 10.03.02 ВАТ
“А” продало, а приватне підприємство “Д” купило майновий
комплекс автостоянки № 2 в цілому з будівлями і спорудами в
обсязі згідно інвентарної справи автостоянки за адресою: м.
Запоріжжя, вул.Космічна,121-А. Як стверджує позивач, одну з
будівель, що входить до придбаного ним майнового комплексу,
незаконно займає і використовує ТОВ СТО “В”.
ТОВ СТО “В”, заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що
товариство стало власником спірної будівлі (автомагазину) на
підставі договору купівлі-продажу від 09.12.93 за № 54,
укладеного між організацією орендарів Запорізької СТО № 2 та
регіональним відділенням Фонду державного майна України.
У додатку до договору за № 1, що іменується “Перелік основних
засобів” під № 15 зазначено автомагазин вартістю 24092576 крб.
ТОВ СТО “В” створене на базі викупленого у держави майна і є
правонаступником організації орендарів Запорізької СТО № 2.
Спір стосовно обгрунтованості включення приміщення автомагазину
до майнового комплексу автостоянки № 2 неодноразово розглядався
господарським судом Запорізької області.
Так, рішенням від 12.02.01 у справі № 5/4/92 за позовом
Запорізького об’єднання учасників дорожнього руху до ВАТ “А”
бюро технічної інвентаризації зобов’язано здійснити державну
реєстрацію права власності на майновий комплекс автостоянки № 2,
що розташований за адресою: вул.Космічна, 121-А за Запорізьким
міським об’єднанням учасників дорожнього руху.
Рішенням від 18.11.02 у справі № 6/4/153 за позовом ТОВ СТО “В”
до Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації та
третіх осіб на боці відповідача і регіонального відділення Фонду
державного майна України ВАТ “А” та Запорізького об’єднання
учасників дорожнього руху про спонукання зареєструвати
власність – автомагазин № 1 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення у справі № 4/4/734 від 16.12.02, господарський
суд Запорізької області послався на рішення у справі № 5/4/92
від 12.02.01, зазначивши про його преюдиціальне значення при
вирішенні спору у справі № 4/4/734.
Посилання на ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зробила у постанові
і апеляційна інстанція, хоча на момент повторного розгляду
справи апеляційною інстанцією зазначене рішення вже було
скасоване постановою Вищого господарського суду України від
16.01.03, а справа передана на новий розгляд і рішенням
господарського суду від 12.05.03 Запорізьке міжміське бюро
інвентаризації зобов’язано зареєструвати право власності на
приміщення магазину площею 62,9 кв.м, що розташоване по
вул.Космічній, 121-А за ТОВ “В”.
ТОВ “В” звернулося до суду з клопотанням про зупинення
провадження у справі № 4/4/734 до розгляду пов’язаної з нею
справи за № 6/4/153, однак це клопотання судом було відхилено
(а.с.55, т.1).
ТОВ “В” заявлено зустрічний позов про визнання недійсним
договору купівлі-продажу за № 157 від 10.03.02 в частині
переходу права власності ПП “Д” на автомагазин № 1, що
розташований по вул.Космічній,121-А, мотивуючи це тим, що
вказаний магазин належить йому на праві власності.
На обгрунтування цього позову надані документи, в тому числі
договір купівлі-продажу за № 54 від 09.12.93 та договір оренди з
викупом № 48 від 25.12.92, акт передачі основних і обігових
засобів, перелік нерухомого майна, яке приватизовано у складі
цілісного майнового комплексу за ТОВ “В”.
Розглядаючи спір, місцевий та апеляційний суди не дали оцінки
документам, що підтверджують право власності ТОВ “В” на спірний
об’єкт, обмежившись висновком про те, що товариство не довело
факту належності йому права власності на приміщення
автомагазину.
За таких обставин доводи скаржника – ТОВ “В”, про те, що його
зустрічний позов по суті судом не розглянутий, колегія суддів
вважає обгрунтованими.
Зважаючи на порушення судом вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа -
передачі на новий розгляд до господарського суду Запорізької
області.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з’ясувати всі обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що
мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по
суті, з’ясувати дійсні права сторін на спірний об’єкт і в
залежності від встановленого винести основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
15.08.03 та рішення господарського суду Запорізької області від
16.12.02 скасувати, справу за № 4/4/734 передати новий розгляд
до господарського суду Запорізької області.