ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
 
 10.03.2004                                        Справа N 3/228
 
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
 
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
H-ському  районі  Сумської  області,  м.  Н-ськ (далі - Управління
Пенсійного фонду України)
 
на постанову Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
21.11.2003 p.
 
зі справи № 3/228
 
за позовом Управління Пенсійного фонду України
 
до відкритого акціонерного товариства "XXX",  м. Н-ськ (далі - ВАТ
"XXX")
 
про   стягнення 66648,25 грн.,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Управління Пенсійного фонду України звернулося  до  господарського
суду  Сумської  області  з  позовом  до  ВАТ  "XXX"  про стягнення
73083,39 грн.  податкового боргу зі збору на обов'язкове  державне
пенсійне страхування та 649,88 грн. пені, всього 73733, 27 грн.
 
У клопотанні  від  26.06.2003  №  04-7-08  позивач уточнив позовні
вимоги і просив стягнути 66648,  25 грн. податкового боргу, у тому
числі 649,88 грн. пені.
 
Рішенням господарського   суду  Сумської  області  від  26.06.2003
(суддя Малафєєва І.В.) позов задоволено:  з ВАТ "XXX"  на  користь
Управління   Пенсійного   фонду  України  стягнуто  65998,37  грн.
податкового боргу (недоїмки)  зі  збору  на  обов'язкове  державне
пенсійне страхування,  649,88 грн.  пені,  664,48 грн.  державного
мита і 118 грн. інших судових витрат.
 
Прийняте рішення мотивовано тим,  що відповідачем порушено  строки
сплати  збору  на  обов'язкове  державне  пенсійне  страхування за
період з 01.10.2001 по  07.04.2003,  і  заборгованість  зі  сплати
названого збору підтверджується матеріалами справи.
 
Постановою Харківського   апеляційного   господарського  суду  від
21.11.2003  (колегія  суддів  у  складі:  суддя  Лащенко  Л.Д.   -
головуючий,  судді  Гончар Т.В.  і Кравець Т.В.) рішення зі справи
скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
 
У прийнятті постанови зі справи суд апеляційної інстанції  виходив
з  того,  що право на застосування заходів з погашення податкового
боргу мають тільки органи стягнення,  якими є  виключно  податкові
органи  і  державні  виконавці  в  межах їх компетенції,  органи ж
Пенсійного   фонду   України   повинні   направляти   відповідному
податковому  органу  подання  про  здійснення  заходів з погашення
податкового боргу.
 
У касаційній  скарзі  до  Вищого   господарського   суду   України
Управління  Пенсійного  фонду  України просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду  від  21.11.2003,  а
рішення   господарського  суду  Сумської  області  від  26.06.2003
залишити без змін.  Скаргу мотивовано тим,  що:  органи Пенсійного
фонду  України  мають  право  на  звернення за судовим захистом до
господарського   суду   в   порядку   статті   2    Господарського
процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі - ГПК України);
згідно  із  статтею  124  Конституції  України  ( 254к/96-ВР   ) (254к/96-ВР)
        
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
державі,  а  право  юридичної  особи  на  звернення  до  суду   за
вирішенням  спору,  за  рішенням  Конституційного Суду України від
09.07.2002 зі справи № 1-2/2002 ( v015p710-02  ) (v015p710-02)
        ,  не  може  бути
обмежене законом і іншим нормативно-правовим актом.
 
У відзиві  на касаційну скаргу ВАТ "XXX" зазначає про правильність
висновків,  викладених у постанові суду  апеляційної  інстанції  в
даній  справі,  і  просить залишити названу постанову без змін,  а
касаційну скаргу - без задоволення.
 
Сторони відповідно  до  статті  111-4  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
належним  чином  повідомлено  про  час і місце розгляду касаційної
скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
 
Перевіривши на   підставі   встановлених   судовими    інстанціями
фактичних  обставин  справи  правильність  застосування  ними норм
матеріального і  процесуального  права,  Вищий  господарський  суд
України  дійшов  висновку  про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
 
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
 
- ВАТ "XXX" зареєстроване в Управлінні Пенсійного Фонду України як
платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
 
- згідно з розрахунком зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове
державне  пенсійне  страхування  у  ВАТ  "YYY"  з  01.10.2002   по
07.04.2003 утворився податковий борг у сумі 65998,  37 грн.,  і ця
сума в добровільному порядку не сплачена,  крім  того,  платникові
збору нараховано пеню в сумі 649, 88 грн;
 
- доказів   звернення   позивача   до  органу  стягнення,  яким  є
податковий орган за місцезнаходженням відповідача, з повідомленням
про наявність у ВАТ "YYY" податкового боргу суду не надано.
 
Причиною спору   зі   справи   стало   питання  про  наявність  чи
відсутність в Управління Пенсійного фонду  України  права  вживати
заходів  щодо  погашення  податкового  боргу  шляхом  звернення до
господарського суду з відповідним позовом.
 
Згідно із статтею 19 Конституції України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          органи
державної  влади  (отже,  й  орган  Пенсійного фонду України),  їх
посадові  особи  зобов'язані  діяти  лише  на  підставі,  в  межах
повноважень  та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами
України.
 
Відповідно до частини другої статті 1  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
державні  органи  мають  право звертатися до господарського суду у
випадках, передбачених законодавчими актами України.
 
Частиною першою статті 2 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
         передбачено, що
господарський суд порушує справи за позовними заявами державних та
інших органів,  які звертаються до господарського суду у випадках,
передбачених законодавчими актами України.
 
Абзацом першим  преамбули  Закону  України  "Про порядок погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         (далі - Закон), зокрема, визначено,
що цей Закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює
порядок  погашення  зобов'язань  юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими  фондами  з  податків  і  зборів
(обов'язкових  платежів),  включаючи  збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та  внески  на  загальнообов'язкове  державне
соціальне страхування.
 
Згідно з  пунктом  1.16  статті  1  Закону  ( 2181-14  ) (2181-14)
          органом
стягнення  податкового  боргу  є  державний  орган,  уповноважений
здійснювати  заходи  із забезпечення погашення податкового боргу у
межах компетенції, встановленої законом.
 
Пунктом 2.1  статті  2  Закону  ( 2181-14  ) (2181-14)
          визначено   перелік
контролюючих органів.
 
Відповідно до  підпункту  2.2.1    пункту 2.2    статті 2   Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
         контролюючі органи мають право здійснювати   перевірки
своєчасності,   достовірності,   повноти   нарахування  та  сплати
стосовно  тих  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів),  які
віднесені до їх компетенції цим пунктом.
 
Підпунктом 2.3.1   пункту   2.3   статті  2  Закону  ( 2181-14  ) (2181-14)
        
встановлено,  що органами,  уповноваженими  здійснювати  заходи  з
погашення податкового боргу,  є виключно податкові органи, а також
державні виконавці у межах їх компетенції.
 
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання  в  установлені  строки,  податковий  орган  надсилає
такому  платнику  податків  податкову  вимогу.  Якщо  контролюючий
орган,   що   провів   процедуру   узгодження   суми   податкового
зобов'язання з платником податків,  не є податковим органом, такий
контролюючий   орган   надсилає  відповідному  податковому  органу
подання про  здійснення  заходів  з  погашення  податкового  боргу
платника  податків,  а також розрахунок його розміру,  на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги  (підпункт  6.2.1
пункту 6.2. статті 6 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
        ).
 
Постановою Кабінету  Міністрів  України від 24.10.2001 № 1387 "Про
затвердження  порядку  надіслання  органам  державної   податкової
служби  подання  про  здійснення  заходів  з погашення податкового
боргу платника податку та інформації про скасування або зміну суми
нарахованого    податкового    зобов'язання   за   рішенням   суду
(господарського     суду)    від   інших   контролюючих   органів"
( 1387-2001-п ) (1387-2001-п)
         визначено,  зокрема,  правовий механізм надсилання
контролюючим  органом,  який  не  є  органом  державної податкової
служби,  подання про здійснення заходів  з  погашення  податкового
боргу   платника   податків.   На   підставі  зазначеного  подання
податковий орган  здійснює  передбачені  законодавством  заходи  з
погашення податкового боргу платника податків.
 
Наведені законодавчі приписи цілком стосуються  правовідносин,  що
виникли між сторонами у даній справі.
 
Посилання скаржника   в   обґрунтування  своїх  вимог  на  рішення
Конституційного   Суду України від 09.07.2002 зі справи № 1-2/2002
( v015p710-02 ) (v015p710-02)
         не може бути взято до уваги:  це рішення  прийнято
зі  справи,  яка  має  назву  "справа  про  досудове  врегулювання
спорів",  і  воно  стосується  саме  питань,  пов'язаних  з  таким
врегулюванням,  а у даній справі № 3/228 про досудове врегулювання
спору жодним чином не йдеться.
 
У пункті  61 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України
від 12.05.95 № 02-5/541  "Про  деякі  питання  практики  вирішення
спорів      за   участю   органів   державної  податкової  служби"
( v_451800-95   ) (v_451800-95)
           (в   редакції   рекомендацій  президії  Вищого
господарського    суду  України    від  17.11.2003   №   04-5/1430
( v1430600-03  ) (v1430600-03)
        )  зазначено,  що  у  разі  звернення контролюючих
органів,  крім податкових,  до господарського суду з  позовом  про
стягнення  з  платників  податків податкового боргу господарському
суду слід відмовляти у задоволенні відповідних позовних вимог.
 
Таким чином, суд апеляційної інстанції у розгляді справи правильно
застосував  норми   матеріального   і   процесуального   права   і
обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
 
Керуючись статтями 111-9 ,  111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Постанову Харківського  апеляційного   господарського   суду   від
21.11.2003  p.  зі  справи № 3/228 залишити без змін,  а касаційну
скаргу Управління  Пенсійного  фонду  України  в  H-ському  районі
Сумської області - без задоволення.
 
Суддя В. Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В. Джунь