ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 3/228
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
H-ському районі Сумської області, м. Н-ськ (далі - Управління
Пенсійного фонду України)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.11.2003 p.
зі справи № 3/228
за позовом Управління Пенсійного фонду України
до відкритого акціонерного товариства "XXX", м. Н-ськ (далі - ВАТ
"XXX")
про стягнення 66648,25 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України звернулося до господарського
суду Сумської області з позовом до ВАТ "XXX" про стягнення
73083,39 грн. податкового боргу зі збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування та 649,88 грн. пені, всього 73733, 27 грн.
У клопотанні від 26.06.2003 № 04-7-08 позивач уточнив позовні
вимоги і просив стягнути 66648, 25 грн. податкового боргу, у тому
числі 649,88 грн. пені.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.06.2003
(суддя Малафєєва І.В.) позов задоволено: з ВАТ "XXX" на користь
Управління Пенсійного фонду України стягнуто 65998,37 грн.
податкового боргу (недоїмки) зі збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування, 649,88 грн. пені, 664,48 грн. державного
мита і 118 грн. інших судових витрат.
Прийняте рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено строки
сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за
період з 01.10.2001 по 07.04.2003, і заборгованість зі сплати
названого збору підтверджується матеріалами справи.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21.11.2003 (колегія суддів у складі: суддя Лащенко Л.Д. -
головуючий, судді Гончар Т.В. і Кравець Т.В.) рішення зі справи
скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
У прийнятті постанови зі справи суд апеляційної інстанції виходив
з того, що право на застосування заходів з погашення податкового
боргу мають тільки органи стягнення, якими є виключно податкові
органи і державні виконавці в межах їх компетенції, органи ж
Пенсійного фонду України повинні направляти відповідному
податковому органу подання про здійснення заходів з погашення
податкового боргу.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Управління Пенсійного фонду України просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2003, а
рішення господарського суду Сумської області від 26.06.2003
залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що: органи Пенсійного
фонду України мають право на звернення за судовим захистом до
господарського суду в порядку статті 2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) (далі - ГПК України);
згідно із статтею 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
державі, а право юридичної особи на звернення до суду за
вирішенням спору, за рішенням Конституційного Суду України від
09.07.2002 зі справи № 1-2/2002 ( v015p710-02 ) (v015p710-02) , не може бути
обмежене законом і іншим нормативно-правовим актом.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "XXX" зазначає про правильність
висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції в
даній справі, і просить залишити названу постанову без змін, а
касаційну скаргу - без задоволення.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ВАТ "XXX" зареєстроване в Управлінні Пенсійного Фонду України як
платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- згідно з розрахунком зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування у ВАТ "YYY" з 01.10.2002 по
07.04.2003 утворився податковий борг у сумі 65998, 37 грн., і ця
сума в добровільному порядку не сплачена, крім того, платникові
збору нараховано пеню в сумі 649, 88 грн;
- доказів звернення позивача до органу стягнення, яким є
податковий орган за місцезнаходженням відповідача, з повідомленням
про наявність у ВАТ "YYY" податкового боргу суду не надано.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи
відсутність в Управління Пенсійного фонду України права вживати
заходів щодо погашення податкового боргу шляхом звернення до
господарського суду з відповідним позовом.
Згідно із статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) органи
державної влади (отже, й орган Пенсійного фонду України), їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Відповідно до частини другої статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державні органи мають право звертатися до господарського суду у
випадках, передбачених законодавчими актами України.
Частиною першою статті 2 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12) передбачено, що
господарський суд порушує справи за позовними заявами державних та
інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках,
передбачених законодавчими актами України.
Абзацом першим преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14) (далі - Закон), зокрема, визначено,
що цей Закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування.
Згідно з пунктом 1.16 статті 1 Закону ( 2181-14 ) (2181-14) органом
стягнення податкового боргу є державний орган, уповноважений
здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у
межах компетенції, встановленої законом.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14) визначено перелік
контролюючих органів.
Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону
( 2181-14 ) (2181-14) контролюючі органи мають право здійснювати перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати
стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які
віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з
погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також
державні виконавці у межах їх компетенції.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкову вимогу. Якщо контролюючий
орган, що провів процедуру узгодження суми податкового
зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий
контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги (підпункт 6.2.1
пункту 6.2. статті 6 Закону ( 2181-14 ) (2181-14) ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1387 "Про
затвердження порядку надіслання органам державної податкової
служби подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податку та інформації про скасування або зміну суми
нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду
(господарського суду) від інших контролюючих органів"
( 1387-2001-п ) (1387-2001-п) визначено, зокрема, правовий механізм надсилання
контролюючим органом, який не є органом державної податкової
служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податків. На підставі зазначеного подання
податковий орган здійснює передбачені законодавством заходи з
погашення податкового боргу платника податків.
Наведені законодавчі приписи цілком стосуються правовідносин, що
виникли між сторонами у даній справі.
Посилання скаржника в обґрунтування своїх вимог на рішення
Конституційного Суду України від 09.07.2002 зі справи № 1-2/2002
( v015p710-02 ) (v015p710-02) не може бути взято до уваги: це рішення прийнято
зі справи, яка має назву "справа про досудове врегулювання
спорів", і воно стосується саме питань, пов'язаних з таким
врегулюванням, а у даній справі № 3/228 про досудове врегулювання
спору жодним чином не йдеться.
У пункті 61 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України
від 12.05.95 № 02-5/541 "Про деякі питання практики вирішення
спорів за участю органів державної податкової служби"
( v_451800-95 ) (v_451800-95) (в редакції рекомендацій президії Вищого
господарського суду України від 17.11.2003 № 04-5/1430
( v1430600-03 ) (v1430600-03) ) зазначено, що у разі звернення контролюючих
органів, крім податкових, до господарського суду з позовом про
стягнення з платників податків податкового боргу господарському
суду слід відмовляти у задоволенні відповідних позовних вимог.
Таким чином, суд апеляційної інстанції у розгляді справи правильно
застосував норми матеріального і процесуального права і
обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Керуючись статтями 111-9 , 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) , Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.11.2003 p. зі справи № 3/228 залишити без змін, а касаційну
скаргу Управління Пенсійного фонду України в H-ському районі
Сумської області - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В. Джунь