ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 3/157
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандурін М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ДПІ у м. Рівне
касаційної скарги
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 20.10.2003
у справі Рівненської області
господарського суду
за позовом Приватного підприємця Мартинюка В.К.
до ДПІ у м. Рівне
про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Приходько Т.В.
- відповідача: Омельченко А.В., Теслюк О.І.
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року Приватний підприємець Мартинюк В.К. звернувся
до господарського суду з позовом до ДПІ у м. Рівне про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.06.2003
р. позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
20.10.2003р. рішення місцевого суду залишено без змін, а
апеляційна скарга – без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судами попередніх
інстанцій ДПІ у м. Рівне звернулось з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 26.06.2003 р. та прийняти нове рішенням,
яким в задоволені позову відмовити. На думку скаржника прийнятті
рішення у справі не відповідають вимогам норм матеріального та
процесуального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПІ у м. Рівне
проведено перевірку правильності справляння податків з доходів,
отриманих від зайняття підприємницькою діяльністю підприємцем
Мартинюком В.К., про що складено акт перевірки № 469 від
20.05.2003 р. За матеріалами перевірки ДПІ у м. Рівне прийняло
податкове повідомлення-рішення від 21.05.2003 р.
№ 00019317-42/0, яким підприємцю Мартинюку В.К. визначено суму
податкового зобов”язання з прибуткового податку від
підприємницької діяльності в сумі 9973,50 грн. та застосовано
штрафну санкцію в сумі 997,35 грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, до 11.11.2002 р.
позивачу було видано свідоцтво про державну реєстрацію, як
суб”єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. ДПІ у
м. Рівне 20.11.2002 р. підприємцю було видано свідоцтво про
сплату єдиного податку, в якому вказано термін дії – 4 квартал
2002 р. – грудень.
Відповідно до положень Указу Президента “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт малого підприємництва для
переходу на спрощену систему оподаткування подає до податкового
органу письмову заяву не пізніше ніж за 15 днів до початку
наступного звітного (податкового) періоду за умови сплати всіх
установлених податків та обов”язкових платежів за попередній
звітний податковий період.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності може бути прийнятий не більше одного разу за
календарний рік.
Відповідно до вимог вищезазначеного Указу Президента суб'єкти
малого підприємництва – фізичні особи, які до переходу на
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були
платниками податку на додану вартість і після переходу до неї
прийняли рішення про те, що вони згідно з абзацом другим частини
першої статті 6 не є платниками податку на додану вартість,
подають до відповідного органу державної служби заяву про
скасування реєстрації їх як платників ПДВ і здають свідоцтво.
Суб”єкти підприємницької діяльності – фізичні особи сплачують
єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на
окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідно до вищезазначених положень судами попередніх
інстанцій не було досліджено правомірність застосування видачі
свідоцтва про сплату єдиного податку підприємцю Мартинюку В.К.
на 4 квартал 2002 р.- грудень.
Окрім цього, суди попередніх інстанцій не надали належної
юридичної оцінки тому факту, що у акті № 469 від 20.05.2003 було
встановлено, що підприємець Мартинюк В.К. був зареєстрований як
платник ПДВ з 14.11.2003 р. та своєчасно подав податкові
декларації по ДПІ. Суди не дослідили правомірність дотримання
вимог чинного законодавства відносно умов переходу від загальної
системи оподаткування до спрощеної, а також сплати всіх
установлених податків та обов”язкових платежів за попередній
звітний період.
Слід також зазначити, що судами не було досліджено сплату
єдиного податку підприємцем Мартинюком В.К. у відповідному
звітному (податковому) періоді.
Отже, як вбачається з вищевикладеного, судами обох інстанцій при
розгляді справи щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення в порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
повно, всебічно й об’єктивно не дослідженні всі
обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору
та не дана їм належна юридична оцінка.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд.
При новому розгляді, суду необхідно врахувати вище зазначене,
витребувати необхідні документи, дати їм належну юридичну оцінку
та прийняти законне рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.10.2003 та рішення господарського суду Рівненської області
від 26.06.2003 у справі № 3/157 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.