ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 5/165
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Державного управління екології та
природних ресурсів в Н-ській області (далі - управління екології)
на рішення господарського суду Сумської області від 02.10.2003
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.02.2004
зі справи № 5/165
за позовом Н-ської обласної організації Українського товариства
охорони природи, м. Н-ськ (далі - товариство охорони природи)
до управління екології
про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 17098,98
грн.
та зустрічним позовом управління екології
до товариства охорони природи
про визнання договорів оренди недійсними.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
управління екології: А.А.А., Б.Б.Б.,
товариства охорони природи: Г.Г.Г., Д.Д.Д.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.10.2003
(суддя Гудим В.Д.) первісний позов задоволено: розірвано договір
від 20.12.2002 № 01 оренди нежитлових приміщень загальною площею
440 м.кв., розташованих за адресою: м. Н-ськ, вул. Н-на р. С-а,
99, укладений товариством охорони природи та управлінням екології;
управління екології зобов'язано в строк до 01.12.2003 виселитись з
названих приміщень і повернути їх товариству охорони природи; з
управління екології на користь товариства охорони природи стягнуто
17098,98 грн. заборгованості за оренду приміщень та судові
витрати. Рішення мотивовано тим, що позивач за первісним позовом є
власником приміщень, які було здано у оренду, а відповідач порушив
умови спірного договору у частині оплати за орендовані приміщення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 (колегія суддів у складі: суддя Олійник В.Ф. -
головуючий, судді Гончар Т.В., Кравець Т.В.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін з тих же мотивів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
управління екології просить скасувати рішення суду першої
інстанції та постанову апеляційного господарського суду і прийняти
нове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом про
визнання недійсними договорів оренди задовольнити. В обґрунтування
своєї позиції скаржник зазначає, що товариство охорони природи не
є власником орендованих приміщень, а тому воно не має права
здавати в оренду приміщення, які займає відповідач за первісним
позовом.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями
фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- у Будинку природи частка площею 693,4 кв.м. (78%) належить
товариству охорони природи, а частка площею 453,5 кв.м. (22%)
належить Українському ЗАТ по туризму та екскурсіям "ХХХ";
- товариство охорони природи є власником 1-го, 2-го та 3-го
поверху Будинку природи по вул. Н-ній р. С-а, 99, а тому на
законних підставах уклало 20.12.2002 договір про оренду №01 та
договори про оренду від 01.08.2001, 01.04.2002 нежитлових
приміщень загальною площею 440 кв.м. із управлінням екології та
природних ресурсів;
- управління екології та природних ресурсів не виконало договір
оренди від 20.12.2002, а інші договори оренди закінчили свою дію;
- управління екології має заборгованість за оренду вказаного
приміщення більше ніж за три місяці, а саме в сумі 17098,98 грн.
Причиною спору, на думку позивача, стало порушення відповідачем
умов договору оренди від 20.12.2002, зокрема, несплата коштів за
оренду приміщень.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивач є
власником приміщень, які було здано в оренду відповідачу за
первісним позовом. Відповідно до статті 4 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник на свій розсуд володіє, користується
і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо
свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може
використовувати майно для здійснення господарської та іншої не
забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно
або за плату у володіння і користування, а також у довірчу
власність іншим особам. Не встановлено судовими інстанціями і
якихось порушень законодавства при укладенні спірних договорів.
Отже, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для
задоволення зустрічного позову та визнання недійсними договорів
оренди.
Висновок попередніх судових інстанцій про наявність заборгованості
відповідача за первісним позовом більш ніж за три місяці у сумі
17098,98 грн. є підставою розірвання договору оренди відповідно до
пункту 3 статті 269 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на момент прийняття рішення судом першої інстанції).
Товариством охорони природи заявлено клопотання, у якому позивач,
посилаючись на проект рішення Н-ської міської ради та статтю у
газеті "SSS" просить Вищий господарський суд України винести
окрему ухвалу про зловживання відповідачем.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази. Таким чином Вищий господарський
суд України не вбачає достатніх підстав для задоволення названого
клопотання.
З урахуванням наведеного у Вищого господарського суду України
відсутні підстави для задоволення касаційної скарги і скасування
законних та обґрунтованих судових актів.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Сумської області від 02.10.2003 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 зі справи № 5/165 залишити без змін, а касаційну скаргу
Державного управління екології та природних ресурсів в Н-ській
області - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь