ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 2-23/10848-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Кримського республіканського відділення
матеріали касаційної Фонду соціального захисту інвалідів
скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 29.10.2003
у справі АР Крим
господарського суду
за позовом Кримського республіканського відділення
Фонду соціального захисту інвалідів
до ДКП по утриманню житла “Уют-Н”
про стягнення 5110,00 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року Кримське республіканське відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про
стягнення з ДКП по утриманню житла “Уют-Н” 5110,00 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.09.2003 року позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 29.10.2003 року рішення місцевого господарського суду
скасовано. В позові відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав касаційну
скаргу в якій просить дану постанову скасувати та ухвалити нове
рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств
(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності
і господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями підприємство у
2002 році налічувало 56 штатних робітників, а кількість робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, згідно ст. 19
наведеного Закону, складала 2 місця із них не було зайнято ні
одного робочого місця.
Згідно ст. 18 згаданого вище Закону ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування
інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України,
Міністерства соціального захисту населення України, місцевими
Радами народних депутатів, громадськими організаціями.
Аналогічний обов’язок встановлений в п. 10 Положення “Про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”
( 314-95-п ) (314-95-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 03.05.1995 р. № 314. Так, працевлаштування інвалідів
здійснюється державною службою зайнятості, органами
Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими
організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я
інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до
висновків МСЕК.
Апеляційним господарським судом встановлено, що у 2002 р.
вказані органи не направляли інвалідів, а інваліди безпосередньо
не звертались до ДКП по утриманню житла “Уют-Н” для
працевлаштування.
Окрім цього, на підставі ч. З ст. 20 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
сплату
штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і
організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів).
Як встановлено попередньою судовою інстанцією за результатом
фінансово-господарської за 2002 рік ДКП по утриманню житла
“Уют-Н” працювало збитково та прибутку не отримувало.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду
ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх
обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального права, а доводи касаційної
скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
29.10.2003 у справі № 2-23/10848-03 залишити без змін.