ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 11/33”НА”
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. ,
Плюшка І.А.
розглянувши касаційну Сільськогосподарського товариства з
скаргу обмеженою відповідальністю (далі –
СТОВ) “Вереси”
на постанову від 26.12.2003 Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 11/33”НА”
за позовом ВАТ “Український концерн хмелярства
“Укрхміль” (далі – ВАТ “Укрхміль”)
до СТОВ “Вереси”
про усунення перешкод в користуванні орендованою землею та
порушення права власності на майно
за участю представників:
- позивача: Войтенко І.П. , Вернидуба Д.В.,
- відповідача: Рудика Р.І.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.09.2002
р. (судді Маріщенко Л.О., Зарудяна Л.О., Пасічник С.С.),
залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 26.12.2003 (судді Л.Шкляр, Н.Горшкова,
А.Гулова) у справі № 11/33”НА” /18227 відмовлено в позові ВАТ
“Укрхміль” щодо усунення перешкод у користуванні земельною
ділянкою. Відмовлено СТОВ “Вереси” в зустрічному позові про
визнання недійсним договору оренди землі та хмелешпалери від
02.01.1997. Застосувавши ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
першої інстанції визнав договір оренди землі та хмелешпалери від
02.01.1997 недійсним на майбутнє.
СТОВ “Вереси” звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій ставить питання про
скасування постанови Житомирського апеляційного господарського
суду від 26.12.2003 і прийняття рішення про визнання недійсним
договору оренди землі та хмелешпалери з моменту його укладення,
тобто, з 02.01.1997 року, визнавши СТОВ “Вереси” єдиним законним
орендарем спірної земельної ділянки. Касаційну скаргу обгруновує
тим, що договір оренди землі та хмелешпалери від 02.01.1997
року, який укладено між КСП “Вереси” та ВАТ “Український концерн
хмелярства “Укрхміль”, укладено з порушенням вимог чинного на
той час законодавства, і тому він є нікчемним, укладено з метою,
завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, і тому
даний договір повинен бути визнано недійсним з моменту його
укладення.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права Вищий господарський
суд України у складі колегії суддів дійшов висновку, що
касаційна скарга СТОВ “Вереси” не підлягає задоволенню з таких
підстав:
ВАТ “Український концерн хмелярства “Укрхміль” звернувся до
господарського суду Житомирської області з позовною заявою до
СТОВ “Вереси” про усунення перешкод у користуванні орендованою
землею у відповідності із договором від 02.01.1997 року.
СТОВ “Вереси”, у свою чергу, звернулось із зустрічною позовною
заявою до ВАТ “Український концерн хмелярства “Укрхміль” про
визнання недійсним договору оренди землі та хмелешпалери, який
укладено між КСП “Вереси” (орендодавець) і ВАТ “Український
концерн хмелярства “Укрхміль” 2.01.1997 року.
В результаті повного дослідження матеріалів і фактичних обставин
справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
заперечуваний договір оренди землі укладено з порушенням діючого
на той час законодавства: всупереч ст.ст. 5,10 Земельного
кодексу України (1992 року) відсутнє рішення загальних зборів на
укладення зазначеного договору; порушення строку укладення
договору; відсутність державної реєстрації спірного договору та
його перереєстрації після внесення змін, що є порушенням п. 17
Порядку державної реєстрації договорів оренди землі,
затвердженого постановою КМ України № 2073 від 25.12.1998 року;
укладення угоди від 2.01.2001 року про внесення змін до
зазначеного договору ПСП “Вереси”, який не є правонаступником
КСП “Вереси”, з ВАТ “Укрхміль” (що підтверджено СТОВ “Вереси” в
касаційній скарзі).
Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій правильно
зроблено висновок, що ВАТ “Укрхміль” не мав правових підстав для
звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні
орендованою землею (він не є орендарем землі), а СТОВ “Вереси”
звертатись з зустрічним позовом, оскільки не набуло прав
законного орендаря.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 59 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, угода, визнана недійсною, вважається такою з
моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди,
із змісту яких випливає, що вини можуть бути припинені лише на
майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними,
оскільки вже здійснено користування, наприклад, за договором
оренди. Таким чином, висновок суду щодо визнання спірного
договору оренди землі недійсним на майбутнє не суперечить
чинному законодавству.
Що стосується застосування судами ст. 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, то його слід визнати правомірним. Ст. 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
наділяє господарський суд правом визнання
угоди недійсною, яка не відповідає вимогам закону, у випадках,
коли договір, який визнається недійсним, пов’язаний з предметом
спору, який розглядається судом.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Вереси” на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 26.12.2003 у справі
№ 11/33”НА” залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
26.12.2003 у справі № 11/33”НА” залишити без змін.