ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 2-2/3073-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу сільськогосподарського ТОВ "ХХХ"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 23.05.03
у справі господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом виконкому Н-ської сільської Ради Р-ського
району, с. Н-ськ
до 1) виконкому Ч-ської селищної Ради Р-ського
району, с. Ч-ськ
2) КСП "YYY", с. Ч-ськ
3) сільськогосподарського ТОВ "XXX", с. Я-ськ
3-тя особа Л-ська ОДПІ, м. Л-ськ
про визнання договору, рішення недійсними
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: 1) не з'явилися
2) не з'явилися
3) А.А.А. - дов. від 01.03.04
від 3-ої особи не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 13-20.02.03 господарського суду Автономної Республіки
Крим визнано недійсним рішення виконкому Ч-ської селищної Ради
Р-ського району № 19 від 05.03.01 про визнання права власності КСП
"YYY", згідно якого за КСП "YYY" визнано право власності на базу
відпочинку "SSS", 1997 року забудови, балансовою вартістю 99913
грн., розташованої в с. Н-ськ на вул. Ю-на, 99, земельна ділянка
загальною площею 595 кв.м., загальна площа забудови 1951 кв.м.,
житлова площа 1444, 2 кв.м. та свідоцтво на право власності за КСП
"YYY".
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.10.02 бази
відпочинку "SSS", укладеного між КСП "YYY" та СТОВ "XXX".
Скасовано реєстрацію права власності за СТОВ "XXX" на базу
відпочинку "SSS", розташованої за адресою: Автономна Республіка
Крим Р-ський район, с. Н-ськ, вул. Ю-на, 99.
Визнано право власності на базу відпочинку "SSS", розташованої за
адресою: Автономна Республіка Крим Р-ський район, с. Н-ськ, вул.
Ю-на, 99 за Н-ською сільської Ради Р-ського району Автономної
Республіки Крим.
Постановою від 23.05.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення від 13.-20.02.03 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні
будь-які докази будівництва КСП "YYY" бази відпочинку "SSS", у
зв'язку з чим у господарських судів, у відповідності з наказом
Мінагропрому України № 62 від 14.03.01 ( z0305-01 ) (z0305-01)
,
зареєстрованого в Мін'юсті України № 305/5496 від 04.04.01
виданого на виконання Указу Президента України № 62/2001 від
29.01.01 ( 62/2001 ) (62/2001)
були правові підстави визнати право власності
на базу відпочинку "SSS" за Н-ською сільської Ради Р-ського району
Автономної Республіки Крим.
Не погоджуючись з судовими рішеннями СТОВ "XXX" звернулось у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що в порушення вимог закону Р-ська
держадміністрація, як орган виконавчої влади, уповноважений
видавати акти ненормативного характеру, була позбавлена можливості
представляти в суді свої інтереси, подавати докази, а також
користуватися іншими процесуальними правами наданими законом.
Приймаючи судові рішення суди зіслалися на рішення від 25.03.02 зі
справи № 2-1/2776-2002, яким встановлено відсутність у КСП "YYY"
правоустановчих документів і що він не є власником бази відпочинку
і тому ці обставини не повинні доказуватися знову при розгляді
даної справи. Однак, рішенням від 25.03.02 зі справи №
2-1/2776-2002 встановлено факт відсутності правоустановчих
документів у КСП "YYY" на момент укладення договору
купівлі-продажу від 18.01.01, а не договору купівлі-продажу від
16.10.02. На момент укладення договору купівлі-продажу від
16.10.02 правоустановчі документи у КСП "YYY" були.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного
майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
за рішенням державного органу приватизації
об'єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових
колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих
об'єктів можуть передаватися у комунальну власність відповідних
територіальних громад відповідно до законодавства. У разі
неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету
об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок
коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів)
підприємства, що приватизується, а також за наявності згоди
відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі
приватизації та корпоратизації на базі вказаного підприємства,
зазначені об'єкти можуть передаватися у порядку, що встановлюється
Фондом державного майна України у безстрокове безоплатне
користування такому товариству за умови їх цільового використання
та належного утримання і без права продажу. Подальша приватизація
таких об'єктів здійснюється відповідно до закону.
Статтею 19 Закону України "Про особливості приватизації майна в
агропромисловому комплексі" ( 290/96-ВР ) (290/96-ВР)
передбачено, що у
процесі приватизації майна державних підприємств, зазначених у
статтях 2, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13 і 15 цього Закону
( 290/96-ВР ) (290/96-ВР)
, об'єкти соціально-побутового призначення, інженерні
мережі та споруди комунального господарства, включаючи побудовані
за рахунок коштів фонду соціального розвитку, передаються органами
приватизації в комунальну власність за згодою власників
підприємств.
З приписів цих законів не вбачається, що ними встановлювалась
обов'язкова передача у комунальну власність відповідних
територіальних громад об'єктів соціально-побутового призначення.
Господарськими судами встановлено, що рішенням 6 сесії 22
скликання від 18.03.97 Н-ська сільська Рада Р-ського району
передала радгоспу "YYY" в тимчасове користування - на 25 років
земельну ділянку площею 0, 54 га, на якій знаходилася база
відпочинку "SSS". Актом від 05.05.97 затверджені межі земельної
ділянки, який підписаний також Головою сільради. Відповідно до
даних бухгалтерського обліку база відпочинку побудована за рахунок
коштів радгоспу "YYY" і прийнята на баланс радгоспом в 1967 році.
Однак, господарськими судами цим обставинам та нормам права не
дана належної правової оцінки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.92 № 449 "Про
порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів
державного замовлення" ( 449-92-п ) (449-92-п)
встановлено, що порядок
прийняття в експлуатацію об'єктів недержавного замовлення
визначаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською та Севастопольською міськими
держадміністраціями за погодженням з держбудом. Автономною
Республікою Крим розроблені регіональні Правила ( rb0241002-02 ) (rb0241002-02)
,
які затверджені 18.09.02 постановою Верховної Ради АР Крим за №
241-3/02.
Господарськими судами також встановлено, що відповідно до довідки
Р-ської райдержадміністрації № 02-10/247 від 20.02.02 КСП "YYY"
у відповідності з Указом Президента України № 1529/99 від 03.12.99
( 1529/99 ) (1529/99)
реорганізований і створено шість підприємств. База
відпочинку не переходила до правонаступників і не входила в
розподільчий баланс, але в матеріалах справи розподільчі баланси
відсутні, а в довідці вказано, хто є правонаступником КСП "YYY".
На момент видачі даної довідки КСП "YYY" не був виключений з
Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України
( 118-96-п ) (118-96-п)
і розпорядження про скасування його державної
реєстрації не приймалося. Однак, ці обставини не були предметом
дослідження у господарських судах при розгляді справи.
При прийнятті рішення господарський суд послався на рішення
господарського суду АР Крим від 25.03.02 зі справи №
2-1/2776-2002, яке на його думку має приюдиційне значення
відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, однак сторонами в справі № 2-1/2776-2002 були ПП
Б.Б.Б., КСП "YYY" та ТОВ "XXX", а предметом спору був договір
купівлі-продажу від 18.01.01.
Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
вказує, що факти, встановлені рішенням господарського
суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час
розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших
спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Пунктом 8 розділу 8 Положення "Про порядок приватизації майна
радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а
також заснованих на їх базі орендних підприємств" ( z0496-96 ) (z0496-96)
,
зареєстрованого в Мін'юсті від 03.09.96 за N 496/1521,
затвердженого наказом Фонду державного майна України 09.08.96 N
903, передбачено, що покупець набуває права власності на майно
(акції), придбане (придбані) на підставі відповідних договорів.
За твердженням ТОВ "XXX" господарським судам відповідачами
надавались докази про приватизацію в 1998 році бази відпочинку:
договір №2/215 АПК про безоплатну передачу державного майна,
перелік нерухомого майна, яке було приватизовано у складі
цілісного майнового комплексу з зазначенням бази відпочинку "SSS"
у ньому та довідка представництва у Р-ському районі фонду майна АР
Крим № 9 від 18.09.03 про те, що база відпочинку "SSS" була
включена в статутний фонд КСП "YYY". Однак, даним доказам також не
дана належна правова оцінка.
Виконавчий комітет Н-ської сільської Ради Р-ського району
звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з
позовними вимогами про визнання недійсним рішення виконкому
Ч-ської селищної Ради Р-ського району № 19 від 05.03.01 "Про
визнання права власності КСП "YYY" на базу відпочинку "SSS",
розташованої за адресою: с. Н-ськ, вул. Ю-на, 99 та визнання
недійсним свідоцтва про право власності на базу відпочинку "SSS"
за КСП "YYY" виданого Р-ською райдержадміністрацією, а також
скасувати державну реєстрацію бази відпочинку "SSS" за КСП "YYY".
Відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд, приймаючи рішення, має
право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для
захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з
самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання
заінтересованої сторони.
Однак, позивач не заявляв позовних вимог про визнання за ним права
власності на базу відпочинку та про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 16.10.02 між відповідачами, отже приймаючи
рішення господарський суд Автономної Республіки Крим вийшов за
межі позовних вимог без відповідних на те клопотань.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 23.05.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду та рішення від 13-20.02.03 господарського суду
Автономної Республіки Крим зі справи № 2-2/3073-2003 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко